Я дуже часто задумуюсь над тим, як відшукати свій шлях у житті. Досить не рідко серед дорослих можна почути фразу про те, що їм набридла їхня робота, яка взагалі не є мрією їхнього життя. Що ж потрібно робити для того, щоб праця стала приносити не лише задоволення, а й стала улюбленою діяльністю? Я вважаю, що для цього треба набрати сміливості та не боятися пробувати щось нове. Не страшно змінювати хобі, наче рукавички. Це ж і є пошук свого шляху житті. Людина не дізнається, що саме їй підходить, доки не спробує. Не страшно навіть змінювати спеціальність в університеті, якщо через півроку навчання ти розумієш, що це - "не твоє". Я вважаю, що кожна людина має знайти себе. Звичайно, це не легкий шлях. Але займатися тим, що приносить духовне натхнення - дійсно цікаво.
Свято Купала 7 липня, отже, у приказці йдеться про те, що до цього часу треба вивозити бджіл туди, де найбільше квітів, бо до кінця місяця вже багато квітів відцвітуть, бджолам ніде буде збирати мед.
Свято Івана Купала — це давнє дохристиянське свято, яке збереглося й донині. У його основі — очищення вогнем, тому молодь стрибала через вогнище. А ще це вшанування рослинності, для цього дівчата плели вінки і надівали на голови. І насамкінець — вшановували воду тим, що пускали спеціально сплетені вінки на воду річки та вгадували свою долю.
Не страшно змінювати хобі, наче рукавички. Це ж і є пошук свого шляху житті. Людина не дізнається, що саме їй підходить, доки не спробує. Не страшно навіть змінювати спеціальність в університеті, якщо через півроку навчання ти розумієш, що це - "не твоє". Я вважаю, що кожна людина має знайти себе. Звичайно, це не легкий шлях. Але займатися тим, що приносить духовне натхнення - дійсно цікаво.
Свято Купала 7 липня, отже, у приказці йдеться про те, що до цього часу треба вивозити бджіл туди, де найбільше квітів, бо до кінця місяця вже багато квітів відцвітуть, бджолам ніде буде збирати мед.
Свято Івана Купала — це давнє дохристиянське свято, яке збереглося й донині. У його основі — очищення вогнем, тому молодь стрибала через вогнище. А ще це вшанування рослинності, для цього дівчата плели вінки і надівали на голови. І насамкінець — вшановували воду тим, що пускали спеціально сплетені вінки на воду річки та вгадували свою долю.