Умирання подібне пірнанню в озеро глибоке й холодне у спекотний день стрибаєш падаєш у воду і виникає шок від різкого переходу на секунду відчуваєш біль від цього а потім приймаєш реальність плаваєш у ній але після багатьох повторень навіть шок пом'якшується. Я знаю нам ніхто нічого не винен ми усі також вільні робити все що хочемо робити вірити чи не вірити у щось шкодувати чи раді маємоти діяти чичекати ми усі без сімніву маємо відповідати за той іб життя який ми обираємо існує кожен з нас це знає тільки одна істота перед якою ми маємо відповідати ми самі.
Я існую не для того щоб вразити світ тільки щоб прожити своє життя так щоб відчувати себе щасливим саме тому я дозволяю світові життя за його вибором а собі за своїм вибором.
Что здесь делать ? Чел вопрос какой ?