Уподаних словосполученнях поставте прислівники у просту форму найвищого ступеня порівняння, де це можливо. Окремо випишіть
словосполучення, де прислівники ступенів порівняння не утворюють.
Ішла повільно, біжить швидко, думаю довго, сприймає одразу,
зробив якісно, тримається міцно, поводжуся пристойно, стоїть рівно,
підійшов близько, вивчив напам'ять, заліз високо, спланував заздалегідь,
перегорнув обережно, притисла дуже, падає низько.​

За що я люблю весну? Ця пора року у мене асоціюється з красивою молодою дівчиною. І не випадково, адже саме в такому образі зображують весну на ілюстраціях. Мені подобається тепла погода, не спекотна й не холодна. Обожнюю сонячні дні, коли ясне блакитне небо над головою та піддуває приємний легкий вітерець. Світає рано й день дуже довгий. Всюди зелено та яскраво. У траві копошаться різноманітні комахи. У небі парять птахи, що прилетіли з півдня. Радіючи теплу й сонцю, вони голосно співають свої дзвінкі пісні. Не тільки у птахів, а й у більшості звірів починається шлюбний період.

Весна — це молодість, продовження роду, буяння барв і урочисте свято життя. Природа прокидається, і все живе радіє. Повітря насичене чудовими ароматами квітучих рослин. Вдихаючи їх, відчуваєш, як по тілу розливаються тепло та бадьорість. Додаються сили й життєва енергія, які так необхідні для нових починань і звершень. Все це створює чудовий настрій, хочеться жити та творити! В душі міцніє віра в краще, добре, світле. Не дарма вважається, що весна — найпозитивніша й найоптимістичніша пора року.

Я люблю весну ще з дитинства. У всіх школярів цей час пов’язаний із закінченням навчального року та близькістю літніх канікул. А що може бути краще відпочинку?!

Навесні приємно будувати плани на літо: куди з’їздити на екскурсію, коли відправитися в туристичний похід. Як добре, що можна робити вилазки на природу! Найбільше я люблю весну саме за це.

Носити мундир неважко, а от бути військовим за покликанням — справа не з легких. Така людина повинна бути доброю та чесною, справедливою та сильною духом. Життя військового сповнене стресів та емоційних потрясінь. Адже ситуації, в яких вони опиняються, бувають різними, і їм, як і всім людям у світі, нелегко бачити горе та страждання інших. А уявіть собі, що відбувається в душі того, хто бачив смерть? Чия б вона не була: товариша, колеги або звичайної людини. Тут навіть незламному стане тяжко, а військовий, окрім того, буде відчувати провину за те, що не запобіг втратам.

Бути військовим — означає терпіти різні негаразди. Хтось залишає вдома батьків, хтось кохану, хтось дружину з дітьми. Вони не можуть відмовитися або оскаржити наказ командира. Для них служити своїй країні — найвищий обов’язок.

Справжній військовий повинен бути патріотом своєї країни. У деяких ситуаціях це може бути нелегко, адже часом постає питання вибору: виконати обов’язок перед Батьківщиною або відсторонитися і рятувати себе та родину. На мою думку, якщо людина обрала таку професію, то для неї обов’язок перед державою має бути на першому місці. Ось чому можна вважати, що військовослужбовець — це покликання, бо чесноти для цієї роботи потрібно мати в крові.

І врешті-решт військовослужбовець — це людина, що має честь. Не лише гідність, а саме честь. Це те, що змушує його виконувати обов’язки, взірцево поводитись і гордо нести звання захисника своєї країни.

Професія військового — одна з найпочесніших у світі. Ці люди стоять на варті миру та спокою. Разом із витривалістю та незламністю вони несуть у своєму серці добро, патріотизм та чесність, що змушує усіх людей із повагою ставитися до них. Тому кожному з нас потрібно рівнятися на них