Усі слова є прислівниками в рядку: а) стрімголов, змалечку, стромляючи, босоніж; б) вперемішку, важко, легко, спересердя; в) щосили, казна-звідки, будь-де, давній; г) стрімкий, босоногий, малий, перемішаний. ​

Відповідь:

1 - Б   2 - Д   3 - А   4  - В

1   - Б   2- Г   3-А   4-Д   5-В

Б Говорити, спати, сміятися.

в) виявили, рушили, скажу;

а) озброюють, відлітати, соромляться;

А неозначена форма дієслова

а) означення;

г) обставина.

1-В   2-А   3-Б   4-Г

В дієприкметник

Б) Відчуваєте пахощі лугових трав?

1-Д   2-Г   3-А   4-В

б) гукнути, набрати, почути;

в) підійти, перевірити, прочитати ;

д) постояти, створити, спіткнутися.

а) зберігати, ходити, гарантувати;

б) вигукувати, набирати, чути;

г) сипати, славити, жовтіти;

Події в повісті «Захар Беркут» ВІДБУВАЮТЬСЯ (НЕДОК, 3, ТЕП.) 1241 року. Тугар Вовк  ПРИБУВ (ДОК., ЧОЛ.Р., МИН.) з дочкою Мирославою на Тухольщину в Карпати, де князь  ПОДАРУВАВ (ДОК., ЧОЛ.Р., МИН.) йому землі. Тугар Вовк ВВАЖАЄ (НЕДОК, 3, ТЕП) себе вищим за громаду, і  ХОЧЕ (НЕДОК, 3, ТЕП)  нав’язати нові порядки. Боярин МРІЄ (НЕДОК, 3, ТЕП) ВЗЯТИ (ІНФІНІТИВ, ДОК)) всю владу у свої  руки. Але тухольці ЗВИКЛИ (ДОК, МНОЖ, МИН) ЖИТИ (ІНФІНІТИВ НЕДОК)) незалежно й ПРОГНАЛИ (ДОК, МНОЖ, МИН) його. Тугар  Вовк ЗАЛИШИВ (ДОК., ЧОЛ.Р., МИН.) загін воїнів ОХОРОНЯТИ (ІНФІНІТИВ, НЕДОК) свій дім, а сам ПОЇХАВ (ДОК., ЧОЛ.Р., МИН.) з  Мирославою до монголів.

Захар Беркут – знахар, ватажок тухольської  громади, ШАНУЄ (НЕДОК, 3, ТЕП) традиції й богів, СЛУЖИТЬ (НЕДОК, 3, ТЕП) інтересам народу,

ЗАКЛИКАЄ (НЕДОК, 3, ТЕП) до єдності та згуртованості в боротьбі з ворогом.

Пояснення:

Відповідь:

Пояснення:

Діти — це суцільна морока», — сказала мені одна жінка, яка мала все. Діти були для неї тягарем! Якщо мати думає подібним чином, то вона ні на що не здатна, оскільки для матері природно мати любов. Якусь дівчину до заміжжя мати може не будити до десятої години ранку. Однак відтоді, як сама вона стане матір'ю і їй треба буде годувати своє дитя, мити його, доглядати за ним, вона й вночі спати не буде, тому що моторчик завівся. Маючи жертовність, людина не канючить і не пригнічується, а радіє. Вся основа в цьому: повинен бути присутнім дух жертовності. І ця жінка, якби вона говорила: «Боже мій, як мені Тобі дякувати? Не тільки дітей Ти дав мені, але й безліч благ. У скількох людей нема нічого, у мене ж і кілька будинків, і спадщина від батька, і в чоловіка велика зарплатня, і за оренду мені платять у двох місцях!.. Я не зазнаю труднощів. Як мені дякувати Тобі, Боже мій? Усього цього я не була достойна», якби вона думала так, то зі славослів'ям зникло б і відчуття злополуччя. Тобто, якби вона тільки дякувала Богові вдень і вночі, цього вже було б досить.