Усі службові слова є прийменниками в рядку
А вийшла назустріч, край села, не дивлячись у книгу, бути поруч
Б випливати з-за туману, не край мені серця, на випадок паводку, на чолі полководця
В попри величезний вибір, завдяки дружбі, інспекція в справах неповнолітніх, стояти збоку
Г їдемо назустрія святу, попід плавнями сяяла річка, працювати зі мною, згідно з наказом
Д боротися з протягом, болить усередині, покреслено впоперек, на світанку
2. Усі прийменники непохідні в рядку
А до, при, край, округ
Б в, на, над, через
В від, кінець, з, коло
Г од, о, перед, протягом
Д у, за, шляхом, близько
3. Усі прийменники похідні в рядку
А всупереч, поруч, серед, через
Б вздовж, поверх, незважаючи на, над
В вслід, осторонь, з-поміж, при
Г замість, обабіч, при, завдяки
Д крім, мимо, навскіс, позад
4. Визначте, якою частиною мови є виділені слова в реченні (цифра позначає наступне слово)
Зібралося (1)кілька (2)десятків сівачів і стільки ж борін; по батьківському наказу
(3)порозсівали (4)невіяне зерно (5)по неораних стернях.
А числівник
Б дієприкметник (як форма дієслова)
В прийменник
Г дієслово
Д прикметник
E іменник
5. Визначте скільки сполучників у реченні
Пахло глиною, і крізь вікно лилося тьмяне світло; він роздивлявся навколо й дивувався, що ніколи
не помічав цього раніше.
А 2 Б 3 В 4 Г 5 Д 6
6. Сполучники пишуться через дефіс у рядку
А начеб(то), тож(бо), якби(то), але(ж)бо
Б тому(то), тільки(но), тим(то), отож(то)
В тоб(то), ніби(то), коли(б)то, мовби(то)
Г отож(бо), якби(ж)то, цеб(то), тому(то)
Д бо(ж), хоч(би), колй(б)то, цеб(то)
7. Виділене слово є сполучником і його слід писати разом у рядку
А Я люблю тебе, друже, за(те), що в очах твоїх море синіє.
Б Як(би) не було ночі, то не знали б, що таке день.
В Як(би) там не було, комусь належало це перевірити...
Г Вони боролися за(те), щоб ми сьогодні жили у вільній країні.
Д Він говорить те(ж), що й інші свідки.
8. Скільки сполучників з-поміж наведених слів
Попід, між, зате, проте, кожний, всякий, багацько, а, за, під, та, коли, може, якщо, в, щоб,
коли б, у, передусім, в основному, незважаючи на, через те що, тому що.
А 3 Б 7 В 1 Г 10 Д 8
9. Назвіть номери сполучників, які пишуться через дефіс
1 (отож)то; 2 (ані)ж; 3 (мов)би; 4 (коли)б; 5 (так)що; 6 (ніби)то; 7 (тим)то; 8 (тому)то; 9 (от)же;
10 (себ)то; 11 (тільки)но; 12 (якби)то; 13 (неначеб)то
А 1, 2, 7, 9, 11 Б 1, 7, 8, 11, 12
В 2, 3, 8, 11, 12 Г 5, 6, 7, 8, 12
Д 1, 7, 9, 11, 13
10. Виділене слово є сполучником і його слід писати разом у реченні
А Оголошено, (що)б усі прийшли вчасно.
Б (Що)б ви не думали, а я буду працювати.
В (Як)би краще виконати завдання?
Г (За)те її люблю, мою Україну убогу...
Д Не думай (про)те, що сталося.
11. Виділене слово не є сполучником і його слід писати окремо в реченні
А Людині треба, (що)б її робота залишалася після неї жити.
Б Не хочу я, (що)б знов пекла мене війна в журбі.
В (Як)би мені крила, у небо б злетіла.
Г Не знаю, (як)би склалась моя доля, коли б біля неї не стояла, мов благання, моя зажурена мати.
Д (Як)би хліб та одежа, їв би козак лежа.
Наша пам’ять – дивовижний інструмент. Дещо ми забуваємо майже одразу, а дещо впивається в нашу душу настільки глибоко, що позабути це здається неможливим. Ми кажемо: «я не забуду цього ніколи» насправді не знаючи, чи не зітре якась майбутня подія попередньої. І не тому, що людина така забудькувата істота, а тому що тут спрацьовує одвічний закон: ми віримо лиш у те, в що хочемо вірити; ми пам’ятаємо лише те, що хочемо пам’ятати. І нема тут несправедливості, не звинуватиш тут когось у байдужості – є лише людська пам’ять, яка не може тримати у собі все, як не крути. Нам легше забути, ніж пам’ятати.
Наше минуле – це досвід. Досвід, який ти переймаєш у своїх батьків, дідів, у свого народу. І якби ми не мали цього досвіду, то чи змогли б жити без помилок? Хіба таке можливо? Ні. Не були б зроблені тисячі відкриттів, бо вчені-сучасники не мали б інформації від своїх попередників, ми б не мали звичаїв, традицій, менталітету, форм поведінки... Ми б не мали історії! А як писав О. Довженко: «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців».
Ми живемо у непростий час. В час, коли гроші важливіші за моральні цінності, коли аморальність стає нормою життя. І, здається, ніщо не може зупинити цього руйнівного колеса. Про яку пам’ять славного минулого можна казати, якщо ми забуваємо очевидні речі: любов до Батьківщини, пошану до старших, цінність і красу рідної мови... Сьогоднішня молодь, як приклад, не знає і не хоче знати історію держави, у якій живе. Таке враження, ніби сучасні юнаки і дівчата переконані в тому, що теперішнє це не запорука минулого, а просто те, що приходить само по собі.
Можна знайти й більш приземистий приклад: людина, яка втратила пам’ять внаслідок шоку або автомобільної аварії. Перше, що вона пам’ятає – біла стеля лікарняної палати, а далі – пустота... І про яку вже історію можна казати, якщо ти не пам’ятаєш навіть власного імені. І як жити далі? Починати все з нуля дуже непросто, адже, можливо, хтось чекає на тебе, а ти лиш скажеш: «Я все забув...» Це страшно. Думаю, така людина хоче повернути свою пам’ять будь-що, бо кожен спогад є для неї ще одним кроком на стежині до майбутнього.