Усі відносні прикметники вжито в значенні якісних у ряду А дерев’яна поза, малиновий сік, бабине обійстя Б гострий ніж, залізна воля, солодкий торт В малинова блузка, золоте серце, срібний голос Г шовкові брови, золотий ланцюжок, дерев’яна ложка
Дієслова в теперішньому і простому майбутньому часах (доконаного виду) однаково змінюються за особами й числами. За характером особових закінчень дієслова поділяються на першу, другу та архаїчну дієвідміни.
До І дієвідміни належать дієслова, які в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають є (на письмі — також є), а в 3-й особі множини — закінчення -уть (на письмі — також -ють): кажеш, каже, кажемо, кажете, кажуть; зуміє, зумієш, зуміємо, зумієте, зуміють.
До II дієвідміни належать дієслова, які в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають и, і (на письмі — ї), а в 3-й особі множини — закінчення -ать (на письмі — також -ять): мовчиш, мовчить, мовчимо, мовчите, мовчать; склеїш, склеїть, склеїмо, склеїте, склеять.
В українській мові немає таких дієслів, що в якихось формах належали б до 1 дієвідміни, а в якихось — до II: якщо дієслово в будь-якій особовій формі має закінчення І дієвідміни, то й у всіх інших формах матиме звукову характеристику цієї дієвідміни; те саме стосується й дієслів II дієвідміни.
Отже, дієслова 1 та II дієвідмін на письмі мають такі особові закінчення: ЧислоОсоба1 дієвідмінаII дієвідмінаОднина1-а 2-а 3-я-у, -ю -еш, -єш -є, -є-У, -ю -иш, -їш -ить, -їтьМножина1-а 2-а 3-я-емо, -ємо -ете, -єте -уть, -ють-имо, -їмо -ите, -їте -ать, -ять
Дружба як цінність У будинку людського щастя дружба зводить стіни, а любов утворює купол. У цих словах К.Пруткова образно визначена роль дружби в людських справах. Дружба ушляхетнює життя, її шанували і возвеличували мислителі давнини. Дружба в оцінці Аристотеля «найнеобхідніше для життя, ніхто не хоче жити без друзів,навіть якщо немає інших багатств». Далі роз*яснює він «дружба – не тільки неоцінена, а й прекрасна, ми уславлюємо того, хто любить своїх друзів. Мати багато друзів – це чудово, а деяким навіть здається, що бути хорошою людиною ідругом – це одне і те саме». Надзвичайно високо оцінюється дружба в українській культурі та ментальності. Розкриваючи силу дружби, Григорій Сковорода наводив слова Плутарха «що дружба супроводжуючи життя, не тільки додає втіхи і чарівності світлим його сторонам, а й зменшує страждання, і Бог, додавши до життя дружбу, зробив так, щоб все було радісним, приємним і милим». Коли друг поруч і разом з вами втішається, і якби підлесник не кував лихо,використовуючи насолоди і приємності, треба знати, що він нічого радісного не вносить в дружбу. Сковорода навчав бути обачливим у виборі друзів. Нині, коли час збігає надзвичайно швидко, коли ритм життя набуває шаленого темпу, коли не вистачає часу для спілкування, телебачення, подекуди, замінює людське спілкування. Чи актуальні питання глибинних стосунків? Звичайно час вносить свої корективи, але такі поняття, як «дружба» і«любов» - завжди залишаться найвищими цінностями. Вони являють собою таємничий процес, який неможливо запрограмувати, наповнюючи життя радістю, емоційно збагачуючи його. У психології поняття «дружба» визначається як стійкі, міжособистісні відносини, які характеризують взаємну прихильність їх учасників,взаємні очікування відповідних почуттів та відання переваги. Розвиток дружби передбачає слідування неписаному кодексу, що стверджує необхідність взаєморозуміння,відвертості та щирості. Вона передбачає довірливі стосунки, активну взаємодо взаємний інтерес до справ та переживань іншого, щирість та безкорисливість почуттів. Серйозні порушення цього подібного кодексу ведуть до її припинення або до поверхових приятельських стосунків, або до перетворення її в протилежність дружби – у ворожість. Найбільшої інтенсивності дружба досягає в юнацькі роки та в період ранньої зрілості, коли відзначається виняткова значущість відносин із друзями. При цьому стосунки між друзями наповненні глибоким емоційним змістом. Дружба виступає іноді своєрідною формою психотерапії для людини, вона дозволяє висловити потаємні почуття та знайти тих, хто поділяє її думки. Тож справді, як стверджує українське прислів*я «Людина без друзів – що дерево без коріння».
До І дієвідміни належать дієслова, які в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають є (на письмі — також є), а в 3-й особі множини — закінчення -уть (на письмі — також -ють): кажеш, каже, кажемо, кажете, кажуть; зуміє, зумієш, зуміємо, зумієте, зуміють.
До II дієвідміни належать дієслова, які в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають и, і (на письмі — ї), а в 3-й особі множини — закінчення -ать (на письмі — також -ять): мовчиш, мовчить, мовчимо, мовчите, мовчать; склеїш, склеїть, склеїмо, склеїте, склеять.
В українській мові немає таких дієслів, що в якихось формах належали б до 1 дієвідміни, а в якихось — до II: якщо дієслово в будь-якій особовій формі має закінчення І дієвідміни, то й у всіх інших формах матиме звукову характеристику цієї дієвідміни; те саме стосується й дієслів II дієвідміни.
Отже, дієслова 1 та II дієвідмін на письмі мають такі особові закінчення:
ЧислоОсоба1 дієвідмінаII дієвідмінаОднина1-а 2-а 3-я-у, -ю -еш, -єш -є, -є-У, -ю -иш, -їш -ить, -їтьМножина1-а 2-а 3-я-емо, -ємо -ете, -єте -уть, -ють-имо, -їмо -ите, -їте -ать, -ять
Коли друг поруч і разом з вами втішається, і якби підлесник не кував лихо,використовуючи насолоди і приємності, треба знати, що він нічого радісного не вносить в дружбу. Сковорода навчав бути обачливим у виборі друзів. Нині, коли час збігає надзвичайно швидко, коли ритм життя набуває шаленого темпу, коли не вистачає часу для спілкування, телебачення, подекуди, замінює людське спілкування. Чи актуальні питання глибинних стосунків?
Звичайно час вносить свої корективи, але такі поняття, як «дружба» і«любов» - завжди залишаться найвищими цінностями. Вони являють собою таємничий процес, який неможливо запрограмувати, наповнюючи життя радістю, емоційно збагачуючи його. У психології поняття «дружба» визначається як стійкі, міжособистісні відносини, які характеризують взаємну прихильність їх учасників,взаємні очікування відповідних почуттів та відання переваги.
Розвиток дружби передбачає слідування неписаному кодексу, що стверджує необхідність взаєморозуміння,відвертості та щирості. Вона передбачає довірливі стосунки, активну взаємодо взаємний інтерес до справ та переживань іншого, щирість та безкорисливість почуттів. Серйозні порушення цього подібного кодексу ведуть до її припинення або до поверхових приятельських стосунків, або до перетворення її в протилежність дружби – у ворожість.
Найбільшої інтенсивності дружба досягає в юнацькі роки та в період ранньої зрілості, коли відзначається виняткова значущість відносин із друзями. При цьому стосунки між друзями наповненні глибоким емоційним змістом. Дружба виступає іноді своєрідною формою психотерапії для людини, вона дозволяє висловити потаємні почуття та знайти тих, хто поділяє її думки. Тож справді, як стверджує українське прислів*я «Людина без друзів – що дерево без коріння».