Усі знають мене як веселу, життєрадісну
та енергійну, друзі називають мене душею
компанії. Втім життя – це не лише відпочи­
нок. Я мрію про кар’єру перекладача, планую
пов’язати професію із бажанням багато подо­
рожувати. Адже лише улюблена справа може
приносити задоволення. Впродовж десяти
років я займаюся спортом – карате. Вважаю,
що хобі вплинуло на моє життя – маю твер­
дий, упевнений характер, я цілеспрямована
та рішуча, нічого не боюся. У мріях – від­
крити у Новограді сучасний спортивний
центр, активно популяризувати спорт серед
молоді. Моє кредо — «прийшла, побачила,
перемогла»! На конкурсі збираюся здивувати
глядачів та журі своїм перевтіленням, утім
повністю розкривати секрет не буду — при­
йдіть і побачите. Дівчата, бажаю вам усім
удачі, цьомчики!
П л а н
1. Мовленнєвий жанр.
2. Група мовленнєвих жанрів (інформа­
ційні, етикетні, оцінювальні).
3. Форма жанру (монологічна, діалогіч­
на).
4. Наявність усіх потрібних структурних
компонентів.
5. Використані засоби виразності.
6. Доречність застосування стилістичних
засобів (термінів, розмовної лексики тощо).
7. Змістова завершеність.
8. Грамотність оформлення (дотримання
всіх мовних норм).
9. Оригінальність використаних засобів
та оформлення

Кобзар» — поетична книжка, дивовижно багата на теми і ідеї, образи і жанри, ритми і віршові розміри, тропи і стилістичні фігури. Тут знайдемо ліричні та епічні вірші, громадські та інтимні твори, романтичні балади і різних жанрів поеми: ліро-епічні, сатиричні, драматичні, поетичні памфлети і епіграми, пейзажні зарисовки і жартівливі вішрі, послання і переспіви. У «Кобзарі» — минуле і сучасне українського народу, його історія і побут, філософія і мораль. У невеликих за обсягом творах Т. Шевченко зумів охопити питання, що хвилювали народи, а то й планету. 

До редакції журналу щодня надходять чимало щирих і відвертих листів. Ці два листи прийшли до редакції одночасно від дівчат-ровесниць.
 Перша працює в канцелярії. Вона вважає свою працю буденною, нецікавою і заздрить геологам,які подорожують, сплять у наметах і бачать зоряне небо замість стелі.
Інша працює геодезистом. Вона місяці проводить у полі. Дівчина заздрить своїм ровесникам з міста, які мають можливість увечері ходити в театр чи на дискотеку. Вона ненавидить свою професію, і пише про те, що ,напевно, сіла не в “свій” потяг.
Справді, це не просто вибрати “свій” потяг вчасно і правильно. Багато хто помиляється, через звичайні штампи, нав’язані нам телеканалами, журналами та книжками.
   Насправді, життя геолога – це не тільки мальовничі краєвиди, гітара біля вогнища. Це ще і бездоріжжя, безсімейність, тяжка фізична праця. Життя лікаря-хірурга – це не тільки марлева пов’язка на обличчі, яскраве світло в операційній і щасливі очі пацієнта, а й щоденне психологічне і фізичне виснаження. Життя вчителя – це не тільки букети квітів на свята, а ще й перевірка зошитів, великі класи з учнями, до кожного з яких потрібно шукати індивідуальний підхід.
Чи не здається вам, що за певним штампом професії ми вже не можемо розгледіти саму людину, яка присвятила їй все життя?