Усе і дзвінке повітря і дзвінкі гори і ліси починало здавались від кожного слова бриніти.
Потрібно розставити розділів знаки та визначити чим ускладнене речення

Жили собі чоловік та жінка. Усього в них було доволі. Свого сина єдиного вони шанували й пестили, особливо мати. Усе, що забажає, виконували, не давали й пилинці впасти.

Доріс Павлусь до парубка, зробився гладким та опецькуватим, тільки руки в нього білі й ніжні, бо ніколи роботи не знали. Чоловік картав жінку — навіщо такого лінивого виростили, що з ним буде, як їх не стане. Мати відповідала, що на все воля Божа.

Якось Павлусь уночі розвередувався — захотів меду. Мати побігла по селу шукати, ледве випросила. Прибігла, а синок уже й спить. Через той мед занедужала мати, й не стало її. За нею й батько пішов.

А Павлусеві все одно добре. Стали за ним доглядати наймит і наймичка, що їх господиня просила колись. Щастя, як горох, так і сипалося на парубка. У господарстві лад, прибуток, відкрили навіть шинок із лавкою. Павлусь тільки їсть та спить, ліньки й повернутися, не те що на вечорниці йти.

Якось на Зелені свята зібралися парубки йти шукати скарб. Вирішили попросити Павла, щоб він пішов із ними на щастя. Той не "хотів і сказав, що як Бог дасть, то й у вікно вкине.

Ходили хлопці до вечора, нічого не знайшли. Аж бачать — лежить здохлий хорт. Вирішили взяти його на дрючок та й укинути Павлові у вікно заради жарту. Так і зробили. Кинули собаку, а з нього як посипляться дукати! Парубки хотіли забрати, а наймит не дав. І Павло сказав, що це йому Бог у вікно вкинув, як він і казав.

Щастя не залишало Павлуся. Знайшлася хороша дівчина, одружилися вони, народилися у них гарні діточки.

1)криниця з відром ,і вікна променями протирають очі.2)уміння розв'язувати і, таке ж практичне мистецтво, як і вміння плавати, бігати чи танцювати.3)почалося у сонця безсоння ,і подовшали раптом дні.4)вже листопад підкравмя з-за дубів, і гай знімає золоту перуку.5)тихі води дніпрові я стрічав у дорозі ,сині хмари, діброви ,спілі ранки та грози .6)натрудившися у квітні ,перецвівши у маю, йдуть дерева перелітні в повінь лагідну свою.7)край прогнутого ,вечорового неба, врізаючись у зоряну імлу ,і досі трудиться старий ,нагорблений вітяк.(врізаючись,перецвівши-дієприслівникові звороти)