Усi слова э прийменниками в рядку а)всепереч поруч середний через б)вздовж поверх незважаючи на весело) в Вслiд осторонь слiд при Г)замiсть обабiч при завдяки Ш Крiм мимо працював Позад
Давно це було, ще до того, як народилися ми. Зозуля робила свою справу. Вона підкидала синичкам сорокопудам та іншій лісовій дрібноті свої яйця, а ті виховували підкидьків.
– Ти все співаєш, а на старість залишишся сама, як пень без пагонів, – казали птахи зозулі.
Та ж у відповідь лише сміялася:
– Ви все своє життя із пелюшками та колисками промучитеся, а я своїх дітей, як буде треба, знайду і примушу годувати себе. Закон є закон!
Однак доля зле жартує з тими, хто сподівається задарма прожити вік. Коли настав час, усі зозулині діти не визнали строкатої матері, відмовилися доглядати її. І застогнала пташина. Перші в її житті сльози покотилися з очей. На галявині, куди вони впали, розкрили свої білі вінки квіти. У народі їх так і називають – зозулині сльози. Ботаніки ж дали їм назву зозулинець плямистий.
Чи доводилося вам гати, щоб зозуля плакала? Ніхто цього не бачив. Тому про безтурботну, самовпевнену людину, яка починає бідкатися, коли потрапить у скруту, кажуть, що вона ллє зозулині сльози. А матерів, котрі не хочуть доглядати своїх дітей, зневажливо називають зозулями (З кн. «Українська міфологія») (171 слово).
-Привіт, друже! -Привіт. -Як пройшли (м.ч.) весняні канікули? -Канікули були (м.ч.) дуже веселими і цікавими, а у тебе? -У мене теж, а що ти робив (м.ч.) під час канікул? -Я грав (м.ч.) з друзями, катався (м.ч.) на роликах, велосипеді, скейті і не забував (м.ч.) про домашнє завдання. -У тебе дійсно були (м.ч.) цікаві канікули, а я з батьками вирушили (м.ч.) в Карпати, у мене теж дуже багато вражень! -Карпати - це дуже гарне місце відпочинку. Давай зустрінемося (майб.ч.) з тобою на вихідних, поспілкуємося (майб.ч.) і ти мені більше розкажеш (майб.ч.) про свій відпочинок у Карпатах, покажеш (майб.ч.) фотографії? -Звичайно, давай. Давай зустрінемося (майб.ч.) в нашому парку в суботу о четвертій, як тобі? -Дуже добре, до зустрічі!
Давно це було, ще до того, як народилися ми. Зозуля робила свою справу. Вона підкидала синичкам сорокопудам та іншій лісовій дрібноті свої яйця, а ті виховували підкидьків.
– Ти все співаєш, а на старість залишишся сама, як пень без пагонів, – казали птахи зозулі.
Та ж у відповідь лише сміялася:
– Ви все своє життя із пелюшками та колисками промучитеся, а я своїх дітей, як буде треба, знайду і примушу годувати себе. Закон є закон!
Однак доля зле жартує з тими, хто сподівається задарма прожити вік. Коли настав час, усі зозулині діти не визнали строкатої матері, відмовилися доглядати її. І застогнала пташина. Перші в її житті сльози покотилися з очей. На галявині, куди вони впали, розкрили свої білі вінки квіти. У народі їх так і називають – зозулині сльози. Ботаніки ж дали їм назву зозулинець плямистий.
Чи доводилося вам гати, щоб зозуля плакала? Ніхто цього не бачив. Тому про безтурботну, самовпевнену людину, яка починає бідкатися, коли потрапить у скруту, кажуть, що вона ллє зозулині сльози. А матерів, котрі не хочуть доглядати своїх дітей, зневажливо називають зозулями (З кн. «Українська міфологія») (171 слово).
-Привіт, друже!
-Привіт.
-Як пройшли (м.ч.) весняні канікули?
-Канікули були (м.ч.) дуже веселими і цікавими, а у тебе?
-У мене теж, а що ти робив (м.ч.) під час канікул?
-Я грав (м.ч.) з друзями, катався (м.ч.) на роликах, велосипеді, скейті і не забував (м.ч.) про домашнє завдання.
-У тебе дійсно були (м.ч.) цікаві канікули, а я з батьками вирушили (м.ч.) в Карпати, у мене теж дуже багато вражень!
-Карпати - це дуже гарне місце відпочинку. Давай зустрінемося (майб.ч.) з тобою на вихідних, поспілкуємося (майб.ч.) і ти мені більше розкажеш (майб.ч.) про свій відпочинок у Карпатах, покажеш (майб.ч.) фотографії?
-Звичайно, давай. Давай зустрінемося (майб.ч.) в нашому парку в суботу о четвертій, як тобі?
-Дуже добре, до зустрічі!
-Бувай!