Усний твір розповідного характеру в художньому стилі про виконання певних дій на основі власних з використанням дієприслівникових зворотів за складним планом
До болю стискалося серце поета від думок про страждання рідного народу в кріпацькій неволі, яку гнобителі намагалися видати за веління "всемогутнього справедливого" бога. І тоді з'явилася потреба сказати останнє слово рідному народові, закликати народ порвати кайдани і "вражою кров'ю" окропити волю, потреба висловити палку віри у світле майбутнє батьківщини, у велику вільну нову сім'ю, де і його борця за щастя народу згадають..."незлим тихим словом". Так з'явився "Заповіт". Шевченко написав цей твір наприкінці 1845 року, перебуваючи майже у безнадійному стані. Але міцний організм Тараса Григоровича переміг тяжку хворобу. Отже, не судилося "Заповіту" стати останнім словом народного співця. Після того Шевченко написав ще багато творів, які прославили його. Та не забувся й "Заповіт". Музику на текст "Заповіту" писало багато композиторів. Та пісня поширилася з музикою, що була створена полтавським учителем Гордієм Павловичем Гладким. І в наші часи, вшановуючи Шевченка, ми співаємо "Заповіт", покладений на музику полтавським учителем.
Скласти листа до близької людини із звертаннями та вставними словами пропоную так:
Бабусю, пише тобі твоя улюблена онука Ганнуся. Як ти себе почуваєш? Як справи? Як там мій дідусь? Бабуню, щиро вірю, що у вас все чудово. Сподіваюсь, ми скоро побачимось. Певна річ, я б із задоволенням залишилась у вас погостювати на літо.
Бабусю, я закінчила рік відмінницею. Нарешті, я вільна від навчання. Тепер я мрію лише про подорожі та побаченні із близькими людьми. Бабуню, передавай привіт діду та сусіду Іллі. Чекаємо на зустріч!
Объяснение:
До болю стискалося серце поета від думок про страждання рідного народу в кріпацькій неволі, яку гнобителі намагалися видати за веління "всемогутнього справедливого" бога. І тоді з'явилася потреба сказати останнє слово рідному народові, закликати народ порвати кайдани і "вражою кров'ю" окропити волю, потреба висловити палку віри у світле майбутнє батьківщини, у велику вільну нову сім'ю, де і його борця за щастя народу згадають..."незлим тихим словом". Так з'явився "Заповіт". Шевченко написав цей твір наприкінці 1845 року, перебуваючи майже у безнадійному стані. Але міцний організм Тараса Григоровича переміг тяжку хворобу. Отже, не судилося "Заповіту" стати останнім словом народного співця. Після того Шевченко написав ще багато творів, які прославили його. Та не забувся й "Заповіт". Музику на текст "Заповіту" писало багато композиторів. Та пісня поширилася з музикою, що була створена полтавським учителем Гордієм Павловичем Гладким. І в наші часи, вшановуючи Шевченка, ми співаємо "Заповіт", покладений на музику полтавським учителем.
Скласти листа до близької людини із звертаннями та вставними словами пропоную так:
Бабусю, пише тобі твоя улюблена онука Ганнуся. Як ти себе почуваєш? Як справи? Як там мій дідусь? Бабуню, щиро вірю, що у вас все чудово. Сподіваюсь, ми скоро побачимось. Певна річ, я б із задоволенням залишилась у вас погостювати на літо.
Бабусю, я закінчила рік відмінницею. Нарешті, я вільна від навчання. Тепер я мрію лише про подорожі та побаченні із близькими людьми. Бабуню, передавай привіт діду та сусіду Іллі. Чекаємо на зустріч!
З любов'ю,
Ганнуся.
Звертання: бабусю, бабуню.
Вставні слова: сподіваюсь, певна річ, нарешті.