Установіть відповідність між групами фразеологізмів: А Точити ляси, збити з пантелику, собаку з’їсти.

Б Пальцем не ворухнути, прикусити язика, тримати камінь за пазухою.

В Не все золото, що блищить; гроші не пахнуть; сім раз відмір, один відріж.

Г Насупити брови, покласти голову, подавати надії.

1. Фразеологічні вирази.

2. Фразеологічні зрощення.

3. Фразеологічні єдності.

4. Фразеологічні сполучення.

На мою думку, літо - це найкраща пора року, а ще цю пору дуже люблять діти...Вони цілий день гуляють зі своїми друзями, читають книги на свіжому повітрі, куштують фрукти і ягоди, грають в ігри, плетуть віночки з кульбаб, валяються на траві і насолоджуються довгоочікуваної свободою. Але шкода, що це все триватиме лише три місяці, а потім прийде осінь зі своїми дощами, туманами, вітром і холодом...
Літо-час відпочинку від школи і нових цікавих подій у житті.Як казала Мари на Цвєтаєва : «Я буду любити тебе все літо», — це звучить куди переконливіше, ніж «все життя» і — головне — куди довше!
Прогулюючись по лісі влітку, можна добре відпочити душею і забути про проблеми й захопитися красою природи. Звертаючи свою увагу на оточуючий нас чудовий світ, ми починаємо забувати про все погане. Дуже важливо вміти помічати все, що оточує нас.
З-за білих хмарин виглянуло сонце. Веселі сонячні промені падають на густе листя дерев, наповнюючи парк смарагдовим світлом.
А як красиво в сосновому ліску... Молоді сосни і ялиці немов світяться. Десь чується заливистое дзюрчання струмка.Вона додає сили. Струмок не замерзає навіть у холодну зиму.
Немає на світі людини, яка не любила б літа! Літо-чудова пора для веселощів!

Григорій Многогрішник– головний герой роману І. Багряного «Тигролови». Він «нікому не відомий, гордий нащадок першого каторжанина Сибіру, правнук гетьмана Дем'яна Многогрішного», «гордий сокіл, безумний сміливець», як говорить про нього автор. «Юнак - 25 літ, русявий, атлет, авіатор тчк... Суджений на 25 років тчк... На ймення - Григорій Многогрішний» - такі прикмети подаються про нього після втечі.

Григорій «мав голіафську силу, навіть підпливлий кров'ю, навіть в рядні ношений. Перше вони могли повалити його лише вчотирьох». Григорій виявився людиною «зборканої, але не зламаної і не упокореної волі, що проривався зі стиснених щелеп».

Його попутчики в «ешелоні смерті» будуть пам’ятати про нього, як «про того "диявола", про того юнака, на двадцять п'ять літ каторги приреченого, що переступив "трибунал" і вистрибнув у смерть зі скаженого поїзда», «того, хто не здався, хто лишився таки там. Образ, як символ непокірної і гордої молодості, символ тієї волелюбної і сплюндрованої за те Вітчизни...»