Установіть відповідність між особливістю відмінювання (правопису)і парою кількісних числівників. відмінюється лише друга частина

Відповідь 1
40, 90
відмінюється обидві частини

Відповідь 2
50, 80
у всіх відмінках, крім називного і знахідного, мають закінчення –а

Відповідь 3
700, 800
відмінюються як іменники

Відповідь 4
1000, 1000000
как правильно?

Якось раз я пішов у парк атракціонів. Мені захотілося покататися на одному дуже страшному атракціоні. Треба було сісти в сидіння, й воно буде везти тебе вгору й вниз зі страшною швидкістю на сорокаметровій висоті. 

Я пішов на цей атракціон з мамою. Все було здорово, у мене був тільки легким переляк, втрата мови на певний час та параліч всіх моїх кінцівок. 

А все-таки в лікарні було класно: давали дивитися телевізор та їсти морозиво, тільки не розмовляли зі мною. Ну й, правильно, хто буде розмовляти з людиною, яка втратила дар мови ? 

Через два дні мене випустили, бо я вже міг говорити свої перші слова, такі як: «Віддай мою кисневу подушку!» Або « Прибери свого кота від томографа!» 

Після всього цього я поїхав до Англії, де познайомився з одним хлопчиком. Якось раз ми прийшли в один актовий зал, де захотіли заспівати на караоке. Ми думали, що впораємося, але, коли заграла музика та слова побігли по екрану, ми зрозуміли, що співати караоке не так вже й легко. Ми з товаришем вже були готові вирити оркестрову яму, де можна було б сховатися, але продовжували співати. Я намагався співати хоча б останні слова в рядку, а товариш намагався співати ті слова, яких у рядку немає. 

Мій товариш пішов додому, а я залишився потанцювати на дискотеці, але потім теж вирішив піти додому. Коли я йшов у номер, один італійський хлопчик вирішив перепинити мені дорогу, сівши на стілець перед дверима. Він думав, що я не зможу відкрити двері. Я вже було почав думати, що напишуть на моєму надгробку, але потім всього лише штовхнув двері й пішов далі. 

Ось так весело я провів свої канікули.

 
Художній опис ластівки.
Якось навесні під дахом нашого будинку з'явилася дивна глиняна кошик. Бабуся пояснила мені, що це гніздо ластівок. Виявляється, ці пташки будують свої будиночки з глини на стінах будинків. 
Я почала стежити за господарями гніздечка - витонченими ластівками. Здавалося, що вони зроблені з порцеляни. Їх точені чорно-сині фігурки з білосніжними грудками переливалися на сонечку. 
Ластівки радували нас тихими невигадливими пісеньками. Коли у них вилупилися пташенята, турботливі батьки ловили для них жучків і комах. Минуло небагато часу, пташенята зміцніли, і мама-ластівка стала вчити їх літати. Пташенята були дуже смішними і неповороткими. Але не ми встигли озирнутися, як із забавних пташенят вони перетворилися на граціозних дорослих птахів. 
Восени ластівки відлетіли у теплі краї. Але ми не сумували, бо знали, навесні вони обов'язково повернуться. Існує прикмета: якщо ластівка сов'єт на вашому будинку гніздо, то тут оселиться щастя. Тепер у нашому будинку живе щастя.