Установіть відповідність між видом речення та прикладом до нього (розділові знаки пропущено)
1. Сурядний і підрядний зв'язок А Вишнево-яблуневі садки що сьогодні зранку були такі змерзлі
подобрішали потеплішали і село звеселіло людські обличчя
погіднішими стали.
2. Безсполучниковий і підрядний
зв'язок
Б Позеленіли вікна повітря стало бузково-синім і верхівки
тополь вигойдувались на поривчастому вітрі.
3. Безсполучниковий і сурядний
зв'язок
В У сю величну хвилину тихо розгортаються кущі і на
галявину виходить Хо.
4. Безсполучниковий, сурядний і
підрядний зв'язок
Г День сонячний і прозорий хочеться щоб йому не було краю.
Д Дурманом віяло з густих заростей які двома застиглими
хвилями означали нічну вулицю танучи в повітрі а з обійсть
долинав дух матіоли.
суспільство, яке нас оточує не завжди є добрим й порядним. але ми не можемо змінити оточуючий світ — ми можемо змінити лише себе й своє ставлення до цього світу. та для цього треба самому зрозуміти у якому світі ви хочете жити.дуже сумно визнавати, але деякого часу не всі можуть зрозуміти, чого вони насправді бажають від цього життя. особливо тяжко це дається підліткам. переважну кількість часу їм взагалі байдуже хто й що їх оточує, але це не заважає їм скаржитися на оточуючих та їх поведінку. але це ж не справедливо.що ж робити у такому випадку?
це набагато легше, чим ви можете вважати. треба вирішити у якому суспільстві ви бажаєте жити. яких людей ви бажаєте бачити коло себе протягом життя. які вчинки вважаєте гідним, а які навіюють вам жаху. це не така вже нездоланна справа, вам необхідно тільки поставитись до неї з усією серйозністю.
поставте собі питання: у якому я хочу жити суспільстві? що для мене є головним у цьому житті і чого я хочу від цього життя? іноді відповісти на ці питання може бути дуже складно, але ви не повинні зупинятися перед труднощами. николи не складайте руки.
якщо б мені колись поставили ці питання, я б без роздумів оголосив: суспільство, у якому переважає повага й розуміння — це суспільство, у якому я хочу жити. не має значення скільки людина робить помилок, важливо, щоб вона розуміла і визнавала ці помилки. та ще важливіше, щоб вона (людина) не засуджував за ці ж самі помилки інших людей.на мою думку, це є правильна точка зору і треба її поважати. у такому суспільстві я і хочу жити. бо кожна людина має право на помилку. важливо не намагатися не робити помилок, а вміти їх визнати й по змозі виправлят
в наш час комп ютерізації, може здатися, що книжки більше не потрібні. різну інформацію майже без проблем можна знайти в інтернеті.
але не можна забувати , по-перше, що які б захищені не були екрани моніторів, вони все одно шкідливі для очей. по- друге, що може зрівнятися з почуттям відкриття, коли у твоїх руках з являється новенька книжка. ще пахуча від друкарської фарби.
а по-третє, ніхто не каже, що не потрібно користуватися інтернетом. іноді неможливо знайти книгу ні на полицях бібліотек, ні у магазинах. тоді, дійсно, комп ютер-непогана заміна.
але все ж таки, книжка-краще джерело знань. бо в ній лише те, що автор бажав нам сказати. і ніяких реклам та непотрібних сайтів, без яких неможливо навіть уявити інтернет.