Установіть відповідність між значенням опорного слова в головній частині речення і прикладом: 1. мислення
2. мовлення
3. відчуття
4. волевиявлення
А.пройшла чутка що йдуть січові стрільці
Б.Думав я, що в кожнім серці є сьогодні, вчора, завтра
В.Ось чому я гворю, що найвища краса - це краса вiрностi
Г.Хочу, щоб усе поетичне золото світу в моїх руках було
Д.Я вірю в те,що вернеться весна.
Я люблю весну!Вітер дмухає в обличя,сонечко посміхається кожен день.Я посміхаюся йому у відповідь,тому що мені подобається ця пора року!
Весна!Це бувчудовий весняній ранок...Змого вікна видно березу...її верхівку.На її гілочках бруньки.Дивлюся на небо,а там-ясно,місто розпускається.Небо розхмарюється.Снігу майже не залишилося.Сонечко світить...І лише де-неде пролітає легенький сніжок,малесенький,як пух.Мабуть це неможливо!
Але це небо,я дивлюся на нього і бачубачу мрію,літню мрію.Небо блакитнє,ледь-ледь у хмарах,каже мені:"Радій!Адже життя чудове!"Я підняла очі догори і посміхнулася.Люблю сонце,небо,весну,цей привітній ранок.Хочу,щоб сонечко світило завжди.Щоб блакитніло небо,а земля зеленіла,тому що це-весна.І тому вона мені так подобається.Адже це і є мої моменти щастя,які нажаль ми так рідко помічаємо.Дякую!
також : Займенник лише вказує на предмети, ознаки та кількість, але не називає їх. Наприклад, у реченні Він нічого не міг думати, а тільки глибоко, всім серцем і всіма нервами своїми почував: треба їх рятувати/ (І. Франко) є тільки вказівки на якісь особи чи предмети, але їх не названо. Значення займенників стає зрозумілим тільки тоді, коли ми сприймаємо їх у контексті.
Займенник не має свого постійного лексичного значення. Він щоразу залежно від мовної ситуації, певною мірою пристосовуючи свою граматичну форму до тих слів, замість яких його вжито, вказує на інші явища, наповнюється іншим змістом.
Займенники в мові вживаються передусім для того, щоб уникнути повторення тих самих слів. При цьому форму займенника треба узгоджувати з родом і числом іменника, замість якого цей займенник ужито.