Установіть відповідність приклад 1 Весни такої не було й не буде 2 Старі фотографії на стіл розклади 3 за цю науку цілуйте батькам руку 4 цибулю для салата нарізати кільцями а) називне б) безособове в) означено-особове г) неозначено-особове д) узагальнено-особове
Учитель
Учитель, одухотворений своєю професією, має ключ до всіх духовних багатств світу. Без сумніву, всі дороги починаються в школі. В усіх куточках світу цінують працю вчителя. Саме до вчителя спрямовані найкращі слова вдячності за те, що він, крім навчання, займається справою виховання молоді.
Учитель – це те джерело сили, яке змушує рухатися машину суспільства. І якщо в нього не вистачить терпіння, часу, таланту, машина ця заіржавіє і зупиниться.
Сковорода, Корчак, Сухомлинський стали зачинателями тої гуманної педагогіки, яка плекає людину. Оберігаючи ніжне дитяче серце, шкільний учитель веде у світ знань, допомагає обрати дорогу в житті, вчить бути собою. Він хоче бачити своїх учнів успішними й щасливими.
Не вчора сказано, що в учителя немає святішого обов'язку, ніж бути оберегом моральних і духовних надбань свого народу, сівачем і продовжувачем кращих традицій розумного, доброго, вічного.
Людина будь-якої професії пройшла через турботливі руки й добре серце вчителя.Так було й буде завжди.
Объяснение:
Я народилася та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнена, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотіла подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.
Тут, в моєму рідному краю, живуть мої найближчі люди – батьки та друзі, знайомі та сусіди. Завдяки ним я відчуваю себе частиною життя, почуваю себе як удома – потрібною та коханою. Люди, що живуть поруч зі мною, розділяють ті ж радощі, турботи та сподівання, незважаючи на те, хто вони за національністю та якою мовою розмовляють. Бо рідний край – це не місце на карті, не держава навіть, це кохання в серці.
Мій рідний край – це мова, пісні, книжки. Це знайомі з дитинства казкові герої. Це найперші спогади про власне життя. На мою думку, втратити все це – величезне горе. Згадуючи про людей, яким доводилося залишати Батьківщину та жити на чужині, я можу уявити, як важко їм було. А ще гірше – бачити свій рідний край у занепаді, зруйнованим війною…
Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.
Невже можна все це покинути і поїхати на чужину, де нема таких чудових краєвидів, розумних, доброзичливих та веселих людей, мелодійної та цікавої мови!Read more: http://ycilka.net/tvir.php?id=877#ixzz41eaJuqCm