Установити пропущені розділові знак, зняти риску у словах, на місці
крапок уставити пропущені літери.

1. Переді/мною поставало /не/бачене ще ніколи з…лене
П/п/рикарпат…я повите гірськими вітрами дзвоном прозорих потічків і
задушевними звуками чарівних коломийок.
2. Дивна дівчина /не/збагнен…а і мабуть /не/досяжна.
3. Вечоріло і пр…в…ялі за день від п…кучого сонця квіти
почали ож…вати.
4. Віт…р лютий нал…тів з розгону і втомившись під
дв…рима ліг.
5. Осінь. Пожовк виноград і /не/дозрівши.
6. Втративши землю йшли у міста але там своїх бідарів було
повно особливо ремісників.
7. Старі товсті дуби широко ро…ставивши свої волохаті
руки/віти ніби пр…ймали нас у свої зрадливі обійми.
8. Коли каштани в Києві цвітуть і пахнуть медом голоси
киянок моя душа світлішала мов ранок.
9. Я пішов зв…рнувши від колій на ту довгу вулицю і то була
як оповідала мені потім мати вулиця її дитинства.

10. Дім Павла Тичини як це відомо не/тільки мені одному
завжди був щиро гостин…им хлібо/сольним.
11. Очі сині в…ликі й п…чальні тривожили душу мою.
12. Ранок зачинався тихий та лагідний все навколо і трави і
дерева і кущі наче завмерло.

  Текст на тему "Хто спортом займається, той сил набирається":

  Спорт - наше все. Завдяки йому ми стаємо більш розвиненими фізично. Спорт дарує нам здоров'я, стрункість, гнучкість. До того ж, завдяки спорту підвищується наша витривалість. Саме тому ранок бажано починати із зарядки.

  Доведено, що люди, які крокують життям поряд зі спортом, є здоровішими, ніж ті, які цураються фізичних вправ. Мова йде не про професійний спорт, а банальну зарядку або певні вправи впродовж дня. Наше тіло - наш дім, про який ми маємо піклуватися змалку. Не дарма в народі кажуть, що той, хто спортом займається, сил набирається.

Я прийшов до лісу рано навесні, коли ще в низинах лежав сніг. І побачив маленьку ніжну квіточку, яка невідомо як пробилась крізь шар мерзлого грунту." Хто ти, люба?"-спитав я її. А вона лиш мовчала та хиталася на вітру. Підказали через сон дерева : " Це -пролісок. Він один прокинувся у таку   холоднечу."  

 Я нахилився ще нижче до незрозумілої синьої квітки. І почув : " Сонечко, грій дужче, бо холодно мені. Весно, я чекаю тебе. Моїх брати і сестри вже простелили тобі доріжки у лісі, щоб ти не заблукала." 

Виявляється. що ця маленька мужня рослинка зустрічає Весну. Я вклонився їй в : "Дякую, небесна квітка, що не злякалася ні Зими, ні Морозу!"