Установити відповідність між словами й словотвору: (2 б.) 1 префіксальний; А переклад, запис, блакить.
2 суфіксальний; Б назустріч, розгадати,
неволя.
3 префіксально-суфіксальний; В перелісок,співробітник,
запічок.
4 безафіксний. Г надмірний, підпасок,
бездонний.
5. складання Д суховій, снігопад,
телеміст.
Е луговий, голосок, шахтар.
5. Утворити словотвірний ланцюжок слів морський, море, приморський.
Позначити твірні основи і твірні афікси (1б.)
ІІІ-рівень ( )
6. Виписати слова утворені префіксально-суфіксальним
творення (1,5б)
Аморальний, зелень, сніжок, об’їзд, закарпатський, запис, гуцульський,
безвиїзний, власноруч, припічок, підводник, суховій, радіопередача,
напарник.
7. Переписати, знімаючи риски (1,5б)
Напів/темний, мово/знавство, психо/логія, дівчина/голубка,
сімнадцяти/річний, пів/мільйона, сонце/захисний, ясно/видець, Кабан/Іклан,
сіро/синій, шафа/купе, сон/трава, пів/Азії, пів/острів, анти/воєнний,
пів/ялини.
IV рівень ( )
8. Утворити різними нові слова від слів осінь, листя, падати,
господар, дбати, чари, золото, дощ, поле, краса
9. Увести новоутворені слова в твір-мініатюру на тему «Осінь – чарівна
господарка». у меня кр побыстрее если можно
мої батьки дуже важливі для мене люди,і тому я їх поважаю.
кожна сім*я складається з батьків та дитини! таких родин на території держави дуже багато! але чи замислювалися ви над тим, які стосунки мають бути між членами сім'ї, а саме між батьками та дітьми? які права мають батьки щодо дітей, та діти щодо батьків?
по-перше в кожній родині повинна відчуватися злагода та любов,взаємо та відчуття безпеки.кожна людина має свої права та обов'язки,це стосується як батьків так і дітей.батьки повинні піклуватися про дітей,обезпечувати їх аж до самого повноліття,а діти повинні слухати батьків,вчитися в школі та дотримувати своїх обіцянок.
ответ:
іван якович франко, велет української культури, все життя виявляв гарячий, непідробний інтерес до історії вселюдської та національної, української. серед його здобутків у цій царині слід передусім згадати повість «захар беркут» («образ громадського життя карпатської русі в хііі віці» — такий підзаголовок дав сам автор), воістину класичний твір, в котрому рідкісна здатність франка поєднувати в єдиний, органічний, нероздільний сплав «злободенну» насущну політику та чарівно-поетичну, заклично-сонячну романтику (і все це — на суворій основі реалістичного відтворення історії, попри щедре використання народних легенд, міфів, переказів сивої давнини) була втілена справді блискуче.
іван якович був переконаний, що «повість історична має вартість, коли її основна ідея зможе заняти сучасних живих людей». саме для цього творився й «захар беркут». основна ідея повісті проста й вічна: як зберегти, втримати духовну, політичну та економічну свободу (тобто право вірити в те, що відроджує в народі життя; право заводити й обстоювати свій власний, вільний суспільний лад; право на землю і всі плоди власної праці, право на «своє добро») як кожної людини, так і громади загалом? що для цього необхідно? пошуки відповіді на це запитання і надихнули геніального письменника в роботі над повістю (франко думкою переносився у прадавні, оповиті загадковим серпанком часи — хііі століття, добу червоної, галицько-волинської або карпатської руси, з очевидною насолодою створював образи сильних тілом і насамперед духом людей, що живуть як органічна частина великого прасвіту природи, що можуть з однаковим завзяттям схопитися у двобої з гігантським ведмедем та з іноземними загарбниками — монголами, боронячи свою свободу).
декілька слів про творчу історію «захара беркута». 1882 року львівський журнал «зоря» оголосив конкурс на кращу повість. слід зауважити, що головним редактором цього видання був на той час гімназіальний «професор» (сучасною мовою — просто вчитель) о.партицький, чиї політичні та естетичні вподобання багато в чому не збігалися із франковими. і все ж таки іван якович вирішив узяти участь у влаштованому «зорею» конкурсі. по-перше, успіх давав змогу бодай якоюсь мірою пом’якшити матеріальну скруту, котра дошкуляла письменнику, до того ж, ще й переслідуваному імперською австро-угорською поліцією, адже жив він на ту пору в рідному селі нагуєвичах під наглядом жандарма, як сам писав про себе, «рубав січку і коні пас», будучи цілком позбавленим і доступу до бібліотек, і будь-якого літературного товариства. (якщо вітчим не відмовляв у шматку хліба, то про одяг і взуття треба було вже дбати самому. «одежі нема, чобіт нема, довги стоять і гавкають. впрочім, надворі сльота, погань перервала польову роботу. сніг присипав був і отаву, і бульбу, і ярину на городі — басоля, соя вся вимерзла, дали коровам. сумно тепер на селі» — цей уривок з листа, написаного франком восени 1882 року, дає певне уявлення про життя поета в ті дні.) а по-друге, франко вже мав творчий задум — те зернятко, з якого потім виросла повість «захар беркут». ще в травні 1882 року в листі до свого товариша і. белея він зізнавався: «думка в мене була — написати повість по-ні історично-сенсаційно-реальну, та що, вже ось пару місяців ношуся з нею, як дурний з ступою, а навіть зачати ще не вспів. чи вспію ж восени скінчити, і взагалі, чи буде з тої кози м’ясо? » на це питання відповів сам автор. повість франко написав восени 1882 року, протягом зовсім короткого часу; цей твір, надрукований у журналі «зоря» (1883 рік, № 7-15; у травні 1883 року письменник здобув за «захара беркута» премію на оголошеному «зорею» конкурсі), по праву став одним з найпопулярніших в українській літературі.