Молодь – то є основа будь-якої нації. Саме розвиток молоді, здебільшого, вказує на те, яка буде нація в подальшому.
Нажаль, зараз молодь не має певних моральних принципів, що може дуже погано вплинути на розвиток нації в подальшому.
Давайте згадаємо наших далеких предків: вони цілими днями працювали в полі, а потім йшли до церкви. Саме церква контролювала життя народу, ні, я не закликаю всіх одразу кинутися молитися, а просто хочу сказати що, зараз, коли модним став атеїзм, молодь почала втрачати віру в Бога, що в певній мірі спричиняє її моральну деградацію.
Також моральні принципи сучасної молоді втрачалися й тоді, коли старші втрачали авторитет, коли западна культура активно пропагувала фільми та передачі, які призводитимуть до моральної деградації.
Але мабуть найбільшим ворогом сучасної молоді є погана компанія – саме вона прививає людям погані звички й любов до всього лихого. Вона є найбільшою запорукою моральної деградації людини.
Отже, усі ми розуміємо, що ідеальних людей не існує, проте в окремих випадках моральна деградація просто переходить межу. Зараз страшно увімкнути телевізор. Бо майже в кожному випуску новин почуємо або про вбивство, або про зґвалтування, або про щось інше лихе. Найбільше ж мене вражає, коли школярі знущаються один з одного, часто навіть усім натовпом над кимсь найслабкішим, знімають це не камери, а в бідолашної дитини страждає психіка. Тож чи не свідчить перш за все це про моральну деградацію нашого суспільства?
На щастя, не всі лихі. Є ще молодь, у якої є моральні принципи, які свідомо відмовилися від поганих звичок, а не йдуть за стадним інстинктом, які поважають інших, та які прагнуть змінити світ на краще. Вірю, що такі люди колись, як то кажуть, переможуть і люди будуть знову мати високі моральні принципи.
на початку дорослого життя кожен з нас постає перед важливим питанням: який життєвий шлях обрати для себе? при цьому кожен з нас має право вибору і повинен самостійно визначитися, що йому потрібно від життя, ким він хоче бути і як планує реалізувати свої знання та можливості.
дехто з нас вже з дитинства знає, що йому подобається, і до чого він прагне. та й дорослі вважають за потрібне кожну дитину запитувати про те, ким вона хоче бути, а потім щиро посміхаються, коли чують, що вона у майбутньому хоче стати відомою акторкою, популярним співаком чи відважним космонавтом. але всі ці мрії найчастіше залишаються в дитинстві, а наші цілі стають більш прозаїчними, але й більш реальними.
ще оскар уайльд, видатний ійський письменник, сказав: «ціль людського життя — самовираження. проявити свою сутність у всій повноті — ось для чого ми живемо». дійсно, людині бажано використати у житті усі свої можливості, показати себе якомога найкраще. на жаль, існує хибне міркування про те, що талант дається далеко не кожній людині. та так не буває і не може бути. просто є слабкодухі та ледачі люди, які не бачать перспективи у праці над собою і не стільки живуть повноцінним життям, скільки просто існують.
особисто я впевнена, що професія, яку планує обрати людина насамперед повинна приносити їй задоволення, а разом з тим, повинна бути корисною для оточуючих. омріяна, улюблена професія — це запорука щасливого та успішного життя будь-якої людини.
щодо мене, то я вже давно визначилася стосовно того, чим хочу займатися у дорослому житті. я обрала для себе цікаву та корисну професію дизайнера інтер’єру. я люблю малювати і вважаю, що у мене це виходить досить непогано. моє рішення поважають і підтримують батьки та друзі. це дуже важливо, коли тебе розуміють. я сподіваюся, що ця професія дозволить мені самореалізуватися у подальшому житті і досягти в роботі неабияких успіхів.
на мій погляд, головне — знати, що потрібно тобі в житті і все робити впевнено. до цієї думки буде доречним вислів генріха давида торо: «якщо людина наполегливо прямує до своєї мрії і намагається жити таким життям, яке вона собі уявила, успіх прийде до неї в звичайний час і зовсім неочікувано».
варто пам’ятати і про те, що можна обрати будь-яку професію, можна досягти неабияких висот, але завжди треба залишатися людиною. можна бути ким завгодно: інженером чи актором, лікарем чи вчителем, але і на роботі, і вдома ні в якому разі неможливо забувати про одвічні цінності, які кожного з нас роблять справжньою людиною.
Молодь – то є основа будь-якої нації. Саме розвиток молоді, здебільшого, вказує на те, яка буде нація в подальшому.
Нажаль, зараз молодь не має певних моральних принципів, що може дуже погано вплинути на розвиток нації в подальшому.
Давайте згадаємо наших далеких предків: вони цілими днями працювали в полі, а потім йшли до церкви. Саме церква контролювала життя народу, ні, я не закликаю всіх одразу кинутися молитися, а просто хочу сказати що, зараз, коли модним став атеїзм, молодь почала втрачати віру в Бога, що в певній мірі спричиняє її моральну деградацію.
Також моральні принципи сучасної молоді втрачалися й тоді, коли старші втрачали авторитет, коли западна культура активно пропагувала фільми та передачі, які призводитимуть до моральної деградації.
Але мабуть найбільшим ворогом сучасної молоді є погана компанія – саме вона прививає людям погані звички й любов до всього лихого. Вона є найбільшою запорукою моральної деградації людини.
Отже, усі ми розуміємо, що ідеальних людей не існує, проте в окремих випадках моральна деградація просто переходить межу. Зараз страшно увімкнути телевізор. Бо майже в кожному випуску новин почуємо або про вбивство, або про зґвалтування, або про щось інше лихе. Найбільше ж мене вражає, коли школярі знущаються один з одного, часто навіть усім натовпом над кимсь найслабкішим, знімають це не камери, а в бідолашної дитини страждає психіка. Тож чи не свідчить перш за все це про моральну деградацію нашого суспільства?
На щастя, не всі лихі. Є ще молодь, у якої є моральні принципи, які свідомо відмовилися від поганих звичок, а не йдуть за стадним інстинктом, які поважають інших, та які прагнуть змінити світ на краще. Вірю, що такі люди колись, як то кажуть, переможуть і люди будуть знову мати високі моральні принципи.
на початку дорослого життя кожен з нас постає перед важливим питанням: який життєвий шлях обрати для себе? при цьому кожен з нас має право вибору і повинен самостійно визначитися, що йому потрібно від життя, ким він хоче бути і як планує реалізувати свої знання та можливості.
дехто з нас вже з дитинства знає, що йому подобається, і до чого він прагне. та й дорослі вважають за потрібне кожну дитину запитувати про те, ким вона хоче бути, а потім щиро посміхаються, коли чують, що вона у майбутньому хоче стати відомою акторкою, популярним співаком чи відважним космонавтом. але всі ці мрії найчастіше залишаються в дитинстві, а наші цілі стають більш прозаїчними, але й більш реальними.
ще оскар уайльд, видатний ійський письменник, сказав: «ціль людського життя — самовираження. проявити свою сутність у всій повноті — ось для чого ми живемо». дійсно, людині бажано використати у житті усі свої можливості, показати себе якомога найкраще. на жаль, існує хибне міркування про те, що талант дається далеко не кожній людині. та так не буває і не може бути. просто є слабкодухі та ледачі люди, які не бачать перспективи у праці над собою і не стільки живуть повноцінним життям, скільки просто існують.
особисто я впевнена, що професія, яку планує обрати людина насамперед повинна приносити їй задоволення, а разом з тим, повинна бути корисною для оточуючих. омріяна, улюблена професія — це запорука щасливого та успішного життя будь-якої людини.
щодо мене, то я вже давно визначилася стосовно того, чим хочу займатися у дорослому житті. я обрала для себе цікаву та корисну професію дизайнера інтер’єру. я люблю малювати і вважаю, що у мене це виходить досить непогано. моє рішення поважають і підтримують батьки та друзі. це дуже важливо, коли тебе розуміють. я сподіваюся, що ця професія дозволить мені самореалізуватися у подальшому житті і досягти в роботі неабияких успіхів.
на мій погляд, головне — знати, що потрібно тобі в житті і все робити впевнено. до цієї думки буде доречним вислів генріха давида торо: «якщо людина наполегливо прямує до своєї мрії і намагається жити таким життям, яке вона собі уявила, успіх прийде до неї в звичайний час і зовсім неочікувано».
варто пам’ятати і про те, що можна обрати будь-яку професію, можна досягти неабияких висот, але завжди треба залишатися людиною. можна бути ким завгодно: інженером чи актором, лікарем чи вчителем, але і на роботі, і вдома ні в якому разі неможливо забувати про одвічні цінності, які кожного з нас роблять справжньою людиною.