Усвідомлення важливості почуття солідарності з боротьбою інших народів за визволення від гніту; засудження загарбницьких війн, пропаганда неприйняття насильства, поневолення людей за поемою "Кавказ" Т. Шевченка"
ответ нужен в течении полу часа .
(случайно выбрала укр. мову)
У байках Крилов, на відміну від своїх попередників Езопа і Лафонтена, викриває не тільки загальнолюдські слабкості (жадібність, скупість, лицемірство і т.п.), але і пороки, властиві тому суспільству, в якому він жив. Його байки являють собою сатиричні картинки російського життя кінця 18 і першої половини 19 століття. Вони викривають корупцію, зловживання владою, хабарництво. Байки, написані під впливом ідеалів епохи Просвітництва, прославляють науку і мистецтво, висміюють невігластво і несправедливість.
Крилов намагається привернути увагу вищих верств суспільства до звичайних роботяг, які виконують найважчу, але необхідну роботу (байки "листи і коріння", "бабка і мураха") одночасно намагаючись показати, що ніхто не повинен жити за рахунок якихось минулих заслуг, за рахунок досягнень своїх предків ("Гуси").
Объяснение:
Думаю так, якщо неправильно не звинувачуйте мене.
Вихідний день на початку травня видався дуже теплим і сонячним. Мій клас вибрався на маївку, щоб відпочити від завантаженого навчальним процесом кінця року і зарядитися весняним настроєм для майбутнього, останнього дзвоника.
Рано вранці, коли сонце ледь торкнулося своїми ніжними променями верхівок дерев, що біліють на околицях, та висотних мікрорайонів, ми першим тролейбусом доїхали до кінцевої зупинки на заміському шосе. Попереду зеленіло поле молодої пшениці, а за ним – мальовничий ялинник, який щороку поповнювався новими саджанцями молоденьких сосен і ялинок.
В'язка каша весняного бездоріжжя під нашими ногами поступово змінювалася велюровими острівцями смарагдового моху і пружинистим килимом торішньої рудої хвої, яка смачно похрустувала. Ми повільно йшли один за одним, ухиляючись від розчепірених лап колючих сосен.
Деякі багаторічні ялини були настільки високими, що, здавалося, чіпляли своїми синьо-зеленими волохатими верхівками білі баранці хмар, які гралися в хороводі небесного танцю. Бешкетне сонечко то пірнало в їх збиту пінку, то лукаво визирало, підморгуючи розсипом сонячних «зайчиків».
Ми без перешкод і довгих пошуків знайшли підходящу для пікніка галявину і розвели невелике багаттячко з сухих гілок і шишок. Розмовляючи упівголоса, щоб не потривожити невидимих лісових мешканців, ми затишно розташувалися навколо вогню, який бризкав снопами іскорок, і насолоджувалися красою та спокоєм вихідного дня.
Далека зозуля відлічувала наші довгі роки, а безтурботний дятел в перервах між розкотистими перестуками з цікавістю поглядав на нас, смішно кланяючись з боку в бік своїм червоним беретом. Весняні мотиви пташиних трелей зливалися в унісон, зависаючи над вічнозеленим лісом життєствердним акордом гармонії.
По дорозі додому ми дуже часто озиралися назад, подумки прощаючись з чарівною казкою природи рідного краю і з твердою впевненістю повернутися всім разом в це чудове місце під час наших літніх канікул.