Утілення у героях твору ,,Капелюх чарівника" Туве Янсон ідей доброти,щирості,сімейних цінностей. мне нужно написать твір

я уже не могу мне сказали будет жопа если я сейчас не зделаю умоляю ​

- Привіт, Михась! Що зараз робиш? Підемо гуляти?
- Привіт, Петрику. Зараз не можу, мені твір написати треба. Годину вже намагаюся хоч щось сформулювати, але не вдається. Жодної ідеї...
- А тема яка? Може, до чимось.
- "Чи буває брехня благородною?"
- Цікава тема. І як ти вважаєш, буває чи ні?
- Та як же ж брехня може бути благородною? Це ж брехня! Брехати погано, чи не так?
- Так, але я вважаю, що бувають випадки, коли без брехні не обійтися. Є випадки, коли брехня буде навіть благородною.
- І які ж? Наведи приклад!
- Наприклад, я чув, що лікарі брешуть важко хворим людям, щоб вони вважали, що надія одужати у них є, і чимала. При тому людина може бути на порозі смерті, але, якщо вона буде сподіватися на одужання, їй може стати краще. Вірогідність цього не дуже велика, але вона є. Тому я вважаю, що в такому випадку брехня буде благородною.
- Про це я не знав. Дякую за ідею! Тепер я швидко напишу твір.
- Добре. Коли напишеш, подзвони мені - може, й погуляти встигнемо.
Добре, бувай.
- Бувай.

Микола Вороний — талановитий поет і критик, історик і перекладач. Та працювати на повну силу він не міг через переслідування, звинувачення в контрреволюційній діяльності, арешти. А вся провина полягала в тому, що поет дуже любив свій край, український народ, уболівав за Його долю.Цікавився М. Вороний історією України, знайомився з літописами, працював з архівними документами. У Галицько-Волинському літописі він знайшов один факт, який його дуже зацікавив. Князь Володимир Мономах під час походу взяв у полон сина половецького хана. Оточений пошаною й увагою, хлопчик швидко забув рідний край, свої звичаї. А старий хан сумує за сином і, щоб повернути його, споряджає до Києва посланця, щоб той нагадав юнакові про його край, рід і умовив повернутися назад. Та не схотів той ні слухати, ні повертатися. «І дав йому Ор зілля, і той, понюхавши і заплакавши, сказав: «Да лучче єсть на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути». Т прийшов у землю свою», — говориться в Іпатському літописі. Саме ці слова автор виніс у епіграф, передавши почуття людини, яка забула рідний край, та вказавши на можливість відновлення любові до рідного краю.