Уточнювального члена НЕМАЄ в реченні (розділові знаки пропущено) *

На вулиці під самими ворітьми знявся над колодязем новий журавель.
Після музик увечері довго стояли Василь та Олександра під вербами й вели розмову.
У ясний день з високого берега можна побачити у відкритому морі чималий острів.
Сто сімдесят років тому в березні 1840 року побачив світ Шевченків "Кобзар".
Тут на узліссі розкіш була весняному вітрові й сонячному промінню.

Лист-писаний текст,призначений для повідомлення про що-небудь.для спілкування  з кимось на відстані,а також відповідна поштова кореспонденція.
Термін-слово або словосполучення,що визначає чітко й однозначно окреслене поняття і його  співввідношення з іншими поняттями в межах соціальної  сфери.
Національний стандарт- державні стандарти України,прийняті центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації та доступні до широкого кола користувачів.
Брокер-біржова особа,ака виступає як посередник між тими, хто продає,і хто  купує цінні папери на біржі.
Корупція-протиправна діяльність,яка полякає у використанні службовими особами їх прав та посадових можливостей для особистого збагачення.
Прибуток-сума, на яку доходи перевищують пов"язані з ним витрити.

Кажуть, що оселя відбиває характер та смаки свого володаря. Так і традиційне народне житло відображає світогляд та уклад життя цілого народу. Українська хата – то маленький всесвіт, в якому жили та частиною якого відчували себе наші предки.Типова українська хата – то одноповерхова будівля з солом’яним дахом, білими стінами та вікнами зі ставнями. Стіни хати ретельно обмазували глиною та білили. Часто стіни фарбували у різні символічні кольори та розмальовували. Так вони й стояли – наче чепурне біленьке диво між деревами, обсаджена соняшниками та калиною. Навколо хати був двір — господарські споруди, город, сад, відгороджені тином.Головним елементом інтер’єру української хати була піч, що стояла навпроти дверей. До печі ставилися з особливою пошаною – як до годувальниці та берегині. Її також розписували, переважно рослинними та геометричними орнаментами, фігурками птахів та тварин. Малюнки, якими прикрашали хату, несли важливе символічне значення та мали оберігати від нещасть та нечистої сили.У кожній українській хаті обов’язково був червоний куток, в якому розташовували ікони, прикрашені вишитими рушниками, вінками з квітів тощо. У хаті стояли лави, прикрашені килимами, скриня, колиска для маляти, ближче до дверей – полиці для посуду та хлібу. По всій хаті в потрібних місцях розвішували обереги, зілля та амулети, що мали захищати оселю та її мешканців.Українська хата – невід’ємна частина культури нашого народу. Вона є матеріальним втіленням уявлень та вірувань українців, укладу їхнього життя, побуту та взірцем естетичних вподобань. Хату завжди тримали у бездоганній чистоті, а дверей ніколи не замикали. Красу біленької української хати оспівували поети та зображували художники різних часів, наприклад, Тарас Шевченко, Архип Куїнджі.