Утворіть складні прикметники від поданих слів:
середня азія; білий і рожевий ; мало варити; ліс пиляти; фізика і ія ; сільське господарство; безтурботний і радісний ; північ і захід ; європа і азія ; політика й економіка; різні кольори; п'ятий рік; три кути ; життю радіти ; гіркий і кислий , і солодкий; дерево обробляти ; індустріальний і педагогічний ; темний і зелений ; сто двадцять п'ять років
С давних пор береза пользуется на Руси особым почетом и уважением. Связано это не только с тем, что белоствольная лесная красавица стала своеобразным символом весны, света, любви к родине, но и с ее многочисленными целебными свойствами. Не случайно березу называют деревом жизни и здоровья.
БЕРЕЗА растет во многих странах. В России березовые рощи занимают третье место по площади распространения после сосновых и лиственных лесов.
Мало кому известно, что кроме традиционной белой окраски березовой коры она может быть и желтой, и розовой, и ярко-оранжевой, и темно-фиолетовой, и черной.
Вообще существует около 120 видов березы, 64 из которых встречаются в России. Продолжительность жизни дерева не превышает 120 лет, за исключением так называемой железной березы, которая порой дотягивает до 400 лет.
Практически все, что дать береза, - кора, почки, листья, березовый сок и даже березовый гриб (чага) в виде уродливых наростов на стволе - находит применение в народной медицине.
Березовые почки содержат эфирное масло, аскорбиновую кислоту, флавоноиды, смолы, дубильные вещества, горечи, виноградный сахар. Их используют при болезнях органов дыхания, как антисептическое и отхаркивающее средство. Березовые почки применяют как противовоспалительное средство, добавляя в гигиенические ванны или используя в виде примочек и повязок при мелких ранениях и производственных травмах мягких тканей, а также при пролежнях, хронических гнойных ранах, трофических язвах и долго не заживающих ранах.
Ранней весной, в конце марта - начале апреля, начинается процесс бурного сокодвижения. Очень важно не пропустить этот период (он длится не более 10 дней) и если не заготовить впрок, то, по крайней мере, вдоволь напиться березового сока.
В нем содержится много полезных для организма веществ, витаминов, органических кислот, белков и микроэлементов.
Но что касается русского языка, то ни одно дерево не заслужило такого большого количества эпитетов, сравнений, ласкательных оборотов, не сопрягалось с такими восторженными словами, как береза. Это можно проследить в устном народном творчестве, а пуще всего – в русской поэзии, где береза поселилась давно, прочно и, кажется, навсегда.
Джерела народної поетичної творчості, або фольклору (від англійського folk -1оге – народне знання, народна мудрість), беруть початок у далекій давнині. У ті далекі часи люди не вміли писати, тому всі свої знання передавали в усних оповіданнях. Народна мудрість знайшла відбиття й втворчестве.
Варто відзначити, що фольклор це не тільки мистецтво слова, усна поезія. У ньому також присутні елементи театралізації – жести, інтонація, міміка, тому що всі добутки виконуються вживую. Наприклад, частівки дотепер співають під акомпанемент гармоні або балалайки, нерідко невід’ємною частиною пісень є танець. Таким чином, усна народна творчість органічно з’єднує в собі характерні риси декількох видів мистецтв
Завдяки тривалому шляху історичного розвитку, у фольклорі знайшли відображення самі різні сторони життя народу, фольклор відрізняється жанровим багатством і розмаїтістю. Це прислів’я й приказки, загадки й казки, календарна й сімейно – побутова обрядова поезія, билини, легенди, перекази, а також балади, історичні й ліричні пісні, драматичні добутки, частівки, дитячий фольклор
Крім загальних жанрів, таких, як казки, загадки, прислів’я, у фольклорі кожного народу є тільки йому властиві різновиди. Так, тільки в українській народній творчості існують коломийки й думи, але немає властивих росіянинові фольклору частівок і билин
У фольклорі дуже велике значення мають традиції. Це виражається в тім, що протягом багатьох сторіч зберігається відносна стійкість «словесного тексту наспіву й характеру виконання», сюжетних ліній і героїв, виразних засобів і форм. Тобто від покоління до покоління добуток передається без істотних змін. У результаті такого підходу, по записах, зробленим збирачами фольклору в XVII-XIX століттях, можна скласти уявлення про билини XI-XIII сторіч або про історичні пісні, складених 500-600 років назад.
Усна народна творчість є не тільки коштовним внеском у скарбницю світової культури, але й має важливе пізнавальне й естетическое значення.