Складні слова утворені повторенням тих самих слів, синонімів або антонімів пишуться через дефіс.
Але! Якщо складне слово утворення повторенням тих самих слів, але в різних відмінках, пишемо ОКРЕМО:
честь честю (Н.в+О.в.), кінець кінцем (Н.в.+О.в.), раз у раз (Н.в.+Зн.в.), нога в ногу (Н.в.+Зн.в.), рік у рік (Н.в.+Зн.в.)
Складні прислівники, утворені повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних незмінних слів, пишуться через дефіс: ген-ген, ледве-ледве, вранці-рано, давним-давно, повік-віків, зроду-віку, врешті-решт, тишком-нишком, геть-чисто, більш-менш, сам-один, видимо-невидимо.
Давним-давно - прислівник, який є незмінний да й ще і синонімічним, за правилом ми пишемо його через дефіс.
Честь честю - також прислівник, який утворений поєднанням двох іменників, які можуть відмінюватися. Так як вони різні за відмінками - ми пишемо цей прислівник окремо, за правилом.
Сполучник — це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Сполучники не мають власного лексичного значення і не виконують у реченні граматичну роль.
До сполучників належать і, та, й, але, а тощо.
За походженням сполучники поділяються на первісні(і,а,чи,та) і похідні(щоб, якби, проте, буцімто).
Залежно від синтаксичної функції сполучники поділяються на сурядні (і (й), та, та й, а, але, або, чи, прикладкове як) та підрядні (коли, що, як би, наскільки, хоч, мов, наче, часове й порівняльне як).
Складні слова утворені повторенням тих самих слів, синонімів або антонімів пишуться через дефіс.
Але! Якщо складне слово утворення повторенням тих самих слів, але в різних відмінках, пишемо ОКРЕМО:
честь честю (Н.в+О.в.), кінець кінцем (Н.в.+О.в.), раз у раз (Н.в.+Зн.в.), нога в ногу (Н.в.+Зн.в.), рік у рік (Н.в.+Зн.в.)
Складні прислівники, утворені повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних незмінних слів, пишуться через дефіс: ген-ген, ледве-ледве, вранці-рано, давним-давно, повік-віків, зроду-віку, врешті-решт, тишком-нишком, геть-чисто, більш-менш, сам-один, видимо-невидимо.
Давним-давно - прислівник, який є незмінний да й ще і синонімічним, за правилом ми пишемо його через дефіс.
Честь честю - також прислівник, який утворений поєднанням двох іменників, які можуть відмінюватися. Так як вони різні за відмінками - ми пишемо цей прислівник окремо, за правилом.
Сполучник — це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Сполучники не мають власного лексичного значення і не виконують у реченні граматичну роль.
До сполучників належать і, та, й, але, а тощо.
За походженням сполучники поділяються на первісні(і,а,чи,та) і похідні(щоб, якби, проте, буцімто).
Залежно від синтаксичної функції сполучники поділяються на сурядні (і (й), та, та й, а, але, або, чи, прикладкове як) та підрядні (коли, що, як би, наскільки, хоч, мов, наче, часове й порівняльне як).