Весна... Ще лежать сніги, але вже деякі птахи поверрнулися додому і зараз сидять на ще голих гілках наспівуючи веснянки. Здається тільки вони не бояться, що ще можуть вдарити морози, що сонце виглядає рідко, здається тільки вони не бояться змерзнути. Але ні... Он висовує голівку зпід сніга маленький пагінець. Не дивлячись на те , що він ще маленький і не тільки хурделиця а й вітерець може вирвати його з корінням, він гордо підняв зелені рученьки тянеться до холодного сонця. Ось навкруги з'являються ще сотні таких ручечок. І хотя вони ще малі ніхто не має сумнівів що це підсніжники. Маленькі квіточки з цвітом ,кольору снігу.Тільки ця крихітна квіточка незлякалася зими яка все ще панувала довкола , тільки вона витягнулася нібито промовляя до людей :" Весна, Весна"
Він відразу запалився бажанням вилити хоч раз перед живою, чужою людиною свою душу (Степан Васильченко)
А мені так і кортить розпитати про Марію, так і крутиться на язиці ймення її, та ніяково розпитувати (Михайло Коцюбинський)
З перших же днів закохався в неї, як сам признався собі, по самі вуха (Андрій Головко).
Говорилося багато промов, запальних, щирих і довгих… І кінець кінцем прийшли до того самого розбитого, кілька разів латаного корита і коаліції. (В. Винниченко, Відродження нації)
Коли Маркевич заграв з скрипачем Стером концерт Ліпінського, Тарас відчув себе на сьомому небі. (О. Іваненко, Тарасові шляхи)
Сотки, тисячі нещасних попадалися до рук козакам й мусили випити гірку до краю. (М. Коцюбинський, Дорогою ціною)
Розв’язка, видно, настане все ж не сьогодні, пізніше — ще ж не до дна випита чаша. (М. Олійник, Одержима)
Таким не заздрю, — сказав Богдан. — Оце вони й є ті, що «народжені повзати».(О. Гончар, Людина і зброя)
Сиділи, руки поскладавши, Для них все празники були. Сидіти, склавши руки (І.Котляревський, Енеїда)
Заїде до Дідони в гості І буде там бенкетовать; Полюбиться її він мосці І буде бісики пускать. (І.Котляревський, Енеїда)
А мені так і кортить розпитати про Марію, так і крутиться на язиці ймення її, та ніяково розпитувати (Михайло Коцюбинський)
З перших же днів закохався в неї, як сам признався собі, по самі вуха (Андрій Головко).
Говорилося багато промов, запальних, щирих і довгих… І кінець кінцем прийшли до того самого розбитого, кілька разів латаного корита і коаліції. (В. Винниченко, Відродження нації)
Коли Маркевич заграв з скрипачем Стером концерт Ліпінського, Тарас відчув себе на сьомому небі. (О. Іваненко, Тарасові шляхи)
Сотки, тисячі нещасних попадалися до рук козакам й мусили випити гірку до краю. (М. Коцюбинський, Дорогою ціною)
Розв’язка, видно, настане все ж не сьогодні, пізніше — ще ж не до дна випита чаша. (М. Олійник, Одержима)
Таким не заздрю, — сказав Богдан. — Оце вони й є ті, що «народжені повзати».(О. Гончар, Людина і зброя)
Сиділи, руки поскладавши,
Для них все празники були.
Сидіти, склавши руки (І.Котляревський, Енеїда)
Заїде до Дідони в гості
І буде там бенкетовать;
Полюбиться її він мосці
І буде бісики пускать. (І.Котляревський, Енеїда)