Утворіть від поданих слів форму звертання.
Курсант Бойченко, начальник відділення Сокол І.В., голова комісії, капітан пароплава, секретар комісії,
викладач коледжу, друг Ілля Васильович, професор інституту, диспетчер Людмила Володимирівна,
методист Лідія Іванівна, брат Ігор, шановний пан президент

Я впевнена,що праця може приносити неабияке задоволення. Хочу навести приклад з свого життя. Моя мама-вчителька молодших класів. Вона щодня ходить на роботу в гарному настрої,бо ця праця приносить їй щастя та задоволення. Матуся любить дітей, їй подобається працювати в школі,щовечора ми збираємося за великим столом,п`ємо чай та слухаємо мамині цікаві історії,які сталися напротязі дня. Я б не хотіла стати вчителькою,бо не настільки сильно люблю дітей. Моя мрія-це архітектор. Ця справа буду приносити мені задоволення. Отже,треба обирати лише ту справу,яка лежить до душі.

Моє село невелике, порівняно з містом, але дуже мальовниче. Зветься воно Василівкою, на честь хлібороба Василя, який першим поставив тут хату.

Той Василь дуже вдало вибрав місце для оселі. Опис місцевості села я почну з опису річки. Вона тиха, заросла комишем. Річка протікає відразу а околицею нашого села. Там купаються місцеві гуси, а на березі пасуться корови.

А далі розташований шматок незайманого степу, горби та схили. Весною він увесь заквітчаний, а влітку вітер доносить до села духмяні пахощі степових трав. Зі степом стикаються рівні зелені поля. Тут агрофірма та фермери вирощуют пшеницю, кавуни та дині, а ще — овочі.

На схід від села розташований невеликий та неглибокий ставок. Він має штучне походження. Його вирили десь сімдесят років тому. Саме сюди селяни ходят рибалити та купатися, бо в самій річці суцільні мул, комиш та жаби.

Ще на річці водяться видри, білі чаплі, навіть хижі ласки. В степу можна зненацька наполохати зайця або ховрашка. А одного разу, коли зима була холодна, люди бачили просто за околицею села старого сірого вовка.

Але наше село цивілізоване. В ньому багато вулиць, навіть є так звані “краї” . Наприклад,та частина села, що знаходиться біля річки, зветься “Жабівкою”. У нас є газопровод, магазини, середня школа, дітсадок, будинок культури. Ще в селі є церква, саме тому село споконвіку зветься селом, а не хутором. До нас можна доїхати з районного центру на автобусі, який ходить тричі на день.

Більшість селян живе у садибах. Вони саджають великі городи та збирають у власних садках яблука, вишні, черешні та груші. Проте біля сільради є кілька двоповерхових будинків з квартирами.

Коли я стану дорослим, то обовязково поживу певний час у місті. А потім повернуся до рідного села, бо мені до вподоби жити серед природи.