. Розпускання бутонів, поява квітів; цвітіння. Весна!.. Автомати не в силі спинить Ні теплого вітру, ні розквіту бруньок (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 243); Легенький свіжий подих пробудженої природи, в якому вже відчувалися пахощі раннього розквіту,.. торкався і його розпаленої душі (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 137); Все співало про весну, про те, як радісно прокидається від зимового сну вся природа, про кохання і про розквіт землі (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 371); * Образно. Стояв вересень, час пишного розквіту зірок (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 59).
Привіт, зимо, як ти? Давно не бачилися. Чомусь твої сніги, морози та вітри вже не такі люті, як раніше. Невже ти стала гарною? Де твоя суворість, як у вчительки з алгебри? Я б із задоволенням поговорила з тобою за чашкою какао. Здається, що розмова затягнеться надовго. А потім ми підемо ліпити сніговика, як малі діти. Чому, зима, ти мене завжди повертаю раннє дитинство, коли школа не дошкуляла своїм домашнім завданням і ми могли годинами бігати з друзями морозними вечорами. Ми могли б кидати сніжками в чужих дітей і довго ховатись за стінами будинків, сміючись. Сподіваюся, зима, тобі також весело.
. Розпускання бутонів, поява квітів; цвітіння. Весна!.. Автомати не в силі спинить Ні теплого вітру, ні розквіту бруньок (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 243); Легенький свіжий подих пробудженої природи, в якому вже відчувалися пахощі раннього розквіту,.. торкався і його розпаленої душі (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 137); Все співало про весну, про те, як радісно прокидається від зимового сну вся природа, про кохання і про розквіт землі (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 371); * Образно. Стояв вересень, час пишного розквіту зірок (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 59).
Привіт, зимо, як ти? Давно не бачилися. Чомусь твої сніги, морози та вітри вже не такі люті, як раніше. Невже ти стала гарною? Де твоя суворість, як у вчительки з алгебри? Я б із задоволенням поговорила з тобою за чашкою какао. Здається, що розмова затягнеться надовго. А потім ми підемо ліпити сніговика, як малі діти. Чому, зима, ти мене завжди повертаю раннє дитинство, коли школа не дошкуляла своїм домашнім завданням і ми могли годинами бігати з друзями морозними вечорами. Ми могли б кидати сніжками в чужих дітей і довго ховатись за стінами будинків, сміючись. Сподіваюся, зима, тобі також весело.