Здавалось б, космонавтам, абсолютно здоровим людям, медицина не потрібна. І все ж існує така окрема галузь як космічна медицина. Можна сказати, що вона є частиною космічної біології, яка вивчає вплив різноманітних позаземних факторів на здоровий організм. Космічна медицина працює і на Землі, і в космосі. У лабораторіях інститутів імітуються окремі моменти космічного польоту, з’ясовується їхній вплив на організм, до загону космонавтів добираються найбільш підготовлені люди. Інженери одержують від лікарів поради та рекомендації, потрібні для створення комфортабельної кабіни, де б космонавтам забезпечувався щонайкращий мікроклімат.
Лікарі беруть участь у розробці костюмів для космонавтів, раціону харчування — та й узагалі в усьому, що має забезпечити нормальні умови для людей, які працюють у космосі. Медики стежать також за станом здоров’я екіпажу космічного корабля впродовж усього польоту. Хоча космічний лікар перебуває на велетенській відстані від «пацієнта», він у змозі дати йому потрібну пораду. Космічна медицина, так само, як і космічна біологія, — дослідницька наука. У космосі ставлять досліди над тваринами, спрямовані на те, щоб космос не був ворожим для живої істоти, а якнайшвидше став заселеним.
Під час перевантажень, коли ракета підіймається, людина зазнає величезного напруження. За участю медиків науковці розробили зручні індивідуальні крісла для космонавтів, що повторюють форму тіла. На висоті п’ятнадцяти—двадцяти тисяч метрів тиск стає дедалі меншим, і спеціальні прилади мають стежити за станом повітря. На висоті тридцяти—сорока тисяч метрів на людину починають небезпечно впливати космічні промені. А на висоті ста тисяч метрів реальну загрозу становить зіткнення з метеоритами. І всі ці явища відбиваються на здоров’ї людини. Ще одна складність — повна тиша: коли не поширюються звукові хвилі, змінюється сприйняття органами чуття. Фахівці допомагають космонавтам підготуватися до специфічних умов космосу. Під наглядом лікарів космонавти проходять випробування в сурдокамері, де перебувають серед повної тиші на самоті певну кількість діб. Психологи допомагають підготувати екіпаж до спільної роботи. Адже люди різних характерів і темпераментів повинні впродовж тривалого польоту співпрацювати, допомагати один одному, бути, як кажуть, психологічно сумісними. Це— абсолютно необхідна умова для роботи в космосі. Екіпажі космічних кораблів, орбітальних станцій мають бути дружним, згуртованим колективом зі спільними й до того ж надзвичайно складними завданнями
Чим для мене є мова мого народу? Без перебільшення можна сказати, що це одна із найбільших цінностей у житті. Це те найперше, що оточує недавно народжену дитину. Мати, батько і їх мова найпершими схилялися над немовлям. Потім була пісня — мамина колискова, дитяча, жартівлива. І скрізь чулися рідні, знайомі слова.
Кожна людина обирає собі мову, якою спілкується, інколи таких мов кілька, але рідною буває лише одна; найпотаємніші думки довіряють найріднішій мові і пишуть вірші загалом найріднішою мовою.
Немає такого письменника, який би не виказав своєї любові до своєї мови, який би не вболівав за її долю. Мільйони слів, а кожен письменник повинен вибрати свої, створити свою, власну, комбінацію, яку ще ніхто не сказав:
Страшні слова, кол вони мовчать,
Коли вони зненацька причаїлись,
Коли не знаєш, з чого їх почать,
Бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
Із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди, і мільярди слів,
А ти їх маєш вимовити вперше.
Найбільше серед письменників переймалися проблемами мови М. Рильський, П. Тичина, В. Симоненко, М. Куліш, А. Малишко, і зараз вони тривожать серце і Дм. Білоусу, і Б. Олійнику, і Дм. Павличку, Л. Костенко, І. Драчу та багатьом іншим. А вже про Шевченка і говорити нічого. Тому що роль мови у житті людини важко переоцінити. Можна багато говорити про красу, мелодійність, чарівність української мови. Тільки глухий не оцінить краси української мови. А яка сила жарту і дотепу в українця! Багато списано паперу про те, як принижувалася наша мова протягом віків, скільки виходило циркулярів про її заборону. Про це уже не варто говорити. З 1991 року українська мова знову здобула статут державної. Наша мова гідна такого статусу, бо нею можна сказати і найніжніші слова освідчення, і найдотепніші жарти, а зараз вона вчиться бути ще й діловою. Перед нею великі можливості. Ось тільки нам, українцям, треба навчитися її поважати, вважати рідною, найкращою. Бо мова — це сутність людини, це першоелемент народу, нації. Це не лише засіб творчості, хоч і це її величезний пласт, це — душа народу, його самобутність, неповторність. Згадайте, як любив і милувався українським словом Мокій у п'єсі М. Куліша "Мина Мазайло". Багато письменників ставлять мову в один ряд з Україною, матір'ю, коханою. Люди України, вчіться у письменників любити свою мову, збагачуйте її, розвивайте, і тоді ви і самі не помітите, як це "диво калинове" зачарує вас навіки.
Лікарі беруть участь у розробці костюмів для космонавтів, раціону харчування — та й узагалі в усьому, що має забезпечити нормальні умови для людей, які працюють у космосі. Медики стежать також за станом здоров’я екіпажу космічного корабля впродовж усього польоту. Хоча космічний лікар перебуває на велетенській відстані від «пацієнта», він у змозі дати йому потрібну пораду. Космічна медицина, так само, як і космічна біологія, — дослідницька наука. У космосі ставлять досліди над тваринами, спрямовані на те, щоб космос не був ворожим для живої істоти, а якнайшвидше став заселеним.
Під час перевантажень, коли ракета підіймається, людина зазнає величезного напруження. За участю медиків науковці розробили зручні індивідуальні крісла для космонавтів, що повторюють форму тіла. На висоті п’ятнадцяти—двадцяти тисяч метрів тиск стає дедалі меншим, і спеціальні прилади мають стежити за станом повітря. На висоті тридцяти—сорока тисяч метрів на людину починають небезпечно впливати космічні промені. А на висоті ста тисяч метрів реальну загрозу становить зіткнення з метеоритами. І всі ці явища відбиваються на здоров’ї людини. Ще одна складність — повна тиша: коли не поширюються звукові хвилі, змінюється сприйняття органами чуття. Фахівці допомагають космонавтам підготуватися до специфічних умов космосу. Під наглядом лікарів космонавти проходять випробування в сурдокамері, де перебувають серед повної тиші на самоті певну кількість діб. Психологи допомагають підготувати екіпаж до спільної роботи. Адже люди різних характерів і темпераментів повинні впродовж тривалого польоту співпрацювати, допомагати один одному, бути, як кажуть, психологічно сумісними. Це— абсолютно необхідна умова для роботи в космосі. Екіпажі космічних кораблів, орбітальних станцій мають бути дружним, згуртованим колективом зі спільними й до того ж надзвичайно складними завданнями
Чим для мене є мова мого народу? Без перебільшення можна сказати, що це одна із найбільших цінностей у житті. Це те найперше, що оточує недавно народжену дитину. Мати, батько і їх мова найпершими схилялися над немовлям. Потім була пісня — мамина колискова, дитяча, жартівлива. І скрізь чулися рідні, знайомі слова.
Кожна людина обирає собі мову, якою спілкується, інколи таких мов кілька, але рідною буває лише одна; найпотаємніші думки довіряють найріднішій мові і пишуть вірші загалом найріднішою мовою.
Немає такого письменника, який би не виказав своєї любові до своєї мови, який би не вболівав за її долю. Мільйони слів, а кожен письменник повинен вибрати свої, створити свою, власну, комбінацію, яку ще ніхто не сказав:
Страшні слова, кол вони мовчать,
Коли вони зненацька причаїлись,
Коли не знаєш, з чого їх почать,
Бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
Із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди, і мільярди слів,
А ти їх маєш вимовити вперше.
Найбільше серед письменників переймалися проблемами мови М. Рильський, П. Тичина, В. Симоненко, М. Куліш, А. Малишко, і зараз вони тривожать серце і Дм. Білоусу, і Б. Олійнику, і Дм. Павличку, Л. Костенко, І. Драчу та багатьом іншим. А вже про Шевченка і говорити нічого. Тому що роль мови у житті людини важко переоцінити. Можна багато говорити про красу, мелодійність, чарівність української мови. Тільки глухий не оцінить краси української мови. А яка сила жарту і дотепу в українця! Багато списано паперу про те, як принижувалася наша мова протягом віків, скільки виходило циркулярів про її заборону. Про це уже не варто говорити. З 1991 року українська мова знову здобула статут державної. Наша мова гідна такого статусу, бо нею можна сказати і найніжніші слова освідчення, і найдотепніші жарти, а зараз вона вчиться бути ще й діловою. Перед нею великі можливості. Ось тільки нам, українцям, треба навчитися її поважати, вважати рідною, найкращою. Бо мова — це сутність людини, це першоелемент народу, нації. Це не лише засіб творчості, хоч і це її величезний пласт, це — душа народу, його самобутність, неповторність. Згадайте, як любив і милувався українським словом Мокій у п'єсі М. Куліша "Мина Мазайло". Багато письменників ставлять мову в один ряд з Україною, матір'ю, коханою. Люди України, вчіться у письменників любити свою мову, збагачуйте її, розвивайте, і тоді ви і самі не помітите, як це "диво калинове" зачарує вас навіки.