Колись дуже давно люди зовсім не вірили у почуття, а особливо у любов. Та ось одного разу біда прийшла на одне поселення: холодний і неврожайний рік призвів до голоду серед людей. Вони вимирали цілими сім'ями, і ніщо не могло врятувати їх. Жодної худобини і птиці не залишилось по дворах. Якось дорогою йшла вже немолода жінка і побачила малу дівчинку, що вмирала біля воріт свого обійстя. Худе маленьке тільце вже ледве животіло. Жаль стало жінці дитяти, вона обережно підняла маля і понесла до своєї домівки. Від своєї бабуні жінка знала багато мудрих речей, як можна вижити у голодні роки. Тому й не дивно, що залишилась живою. Вона назбирала різних корінців та трав і потроху відпоювала дитину. А потім ще й мукиці зробила з перетертих корінчиків, так у них був хоч якийсь хліб. Час минув, дівчинка з жінкою вижили і навіть зібрали гарний врожай із роздобутого насіння. Так, доброта та милосердя врятували дівчинку від смерті, а звали рятівницю Любов'ю. З тих пір ходить любов по світу і радує людей.
Якось дорогою йшла вже немолода жінка і побачила малу дівчинку, що вмирала біля воріт свого обійстя. Худе маленьке тільце вже ледве животіло. Жаль стало жінці дитяти, вона обережно підняла маля і понесла до своєї домівки. Від своєї бабуні жінка знала багато мудрих речей, як можна вижити у голодні роки. Тому й не дивно, що залишилась живою. Вона назбирала різних корінців та трав і потроху відпоювала дитину. А потім ще й мукиці зробила з перетертих корінчиків, так у них був хоч якийсь хліб.
Час минув, дівчинка з жінкою вижили і навіть зібрали гарний врожай із роздобутого насіння.
Так, доброта та милосердя врятували дівчинку від смерті, а звали рятівницю Любов'ю.
З тих пір ходить любов по світу і радує людей.