Уявіть що ви в і когось із дорослих звернулися до центру надання адміністративних послуг з метою оформлення паспорта. складіть діалог(6-8 реплік) відповідно до цієї ситуації. використайте у формі кличного відмінка імена й по-батькові андрій сергійович та марія олександрівна.
протягом життя кожна людина хоче бути схожою на когось, орієнтуватися на той чи на той вчинок. хтось хоче бути схожим на тата, хтось на маму, а коли люди дорослішають, то обирають орієнтиром видатних людей, які досягнули в житті неабияких успіхів. на мою думку, люди роблять цей вибір тому, що орієнтуються на найкращі моральні цінності. по-перше, вони прикрашають людину, тому вона має безліч хороших друзів та знайомих, які цінують її за ці моральні якості. по-друге, завдяки їм ми здобуваємо повагу й шану інших. розмірковуючи над цим, я пригадала головну героїню однойменного твору ліни костенко ,,маруся чурай" - марусю. весела, привітна дівчина, її пісні співала вся полтава. але з нею трапилась біда. ось вона стоїть у суддівській залі, чекаючи вироку. та хіба ж вона оступилася б, коли б не її зрадливий коханий? хіба її моральні якості зникли? звичайно, ні. доказами цього є те, що пише ліна костенко в таких своїх рядках: ,,що ж це виходить? зрадити в житті державу – злочин, а людину - можна? " закони моралі повинні бути найвищими законами людства, за ними людина й повинна відповідати перед собою та богом, тому що перед суддею може стати і той, хто є морально та духовно чистою людиною. проводячи історичні паралелі, я згадала1932-1933 роки, коли в україні був голодомор. деякі люди, перебуваючи в стані страшного голоду, забули про всі закони моралі, щоб не вмерти, їли собак, котів і навіть людей. саме так, адже таке страшне явище, як каніізм було виявлене в ті часи. звичайно, умови тодішнього життя виправдовують їхні вчинки. перед людьми поставав вибір: забути про закони моралі – і вижити чи дотримуватись правильних орієнтирів – і померти. це був нелегкий вибір, і багато людей, які все життя орієнтувалися на закони моралі, мусили відступитися від них. узагальнюючи, наголошу: хто все своє життя йде, орієнтуючись на закони моралі, той ніколи не залишиться сам і матиме щирих друзів, люблячих батьків та міцну родину.
ще з молодого віку письменницю турбую проблема жінки у світі та в літературі. у своїх творах кобилянська звертає увагу на нову для тогочасної української літератури проблематику. поряд із давно усталеним і звичним світом чоловіків несміливо, бо вперше, проступає жінка з повноцінним особистісним світовідчуттям, з багатим внутрішнім світом, наділена відкритим розумом, щирим серцем, волею та правом на щастя. повість "людина" була кроком письменниці у пізнанні й осмисленні життя, зокрема психології жінки. героїня "людини" олена уособлюючи тип нової жінки, опиняється поза суспільством, стає його аутсайдером, оскільки погляди й думки, які вона сповідує, залишаються не лише незбагненими, неприйнятими, а й просто ворожими для суспільства, зміст життя якого в різних формах його функціонування визначають чоловіки. повстаючи проти нав'язаних суспільством стереотипів, героїня кидає виклик суспільній моралі, заснованій на облуді й брехні. сповідуючи ідеї взаємного кохання й поваги одне до одного як основу та запоруку щасливої родини, ві модель подружжя без любові як брудні стосунки, що ображають людську гідність, вона оголює затаєні хвороби сучасності, викриває фальш і лицемірство як основоположні закони функціонування того суспільства. воно ж звичний уже для нього спосіб життя не помічає та не вважає його за крамолу; не бажаючи жодних змін, воно натомість прирікає олену на самотність і відчуження, відгороджуючись німою стіною непорозуміння. це не просто історія жіночого серця, а твір, в якому йдеться про становище жінки в буржуазному суспільстві, про причини, що морально калічать її, топчуть найблагородніші поривання. образ олени - героїчний, але і не позбавлений трагічних рис. цей героїзм виявляється в прагненні протистояти згубному впливові обивательщини, сірої буденщини, в намаганні зберегти свою людську гідність, віру у високе покликання жінки-людини. трагізм олени в тому, що під вагою суспільних і родинних обставин вона не може до кінця вистояти і в нерівній боротьбі духовно надломлюється. щоб порятувати батьків від повного розорення, а для себе знайти хоч якусь опору в житті, вона змушена вийти заміж за духовно вбогу і чужу їй людину.о. кобилянська трактувала створений нею образ як "новітній тип" жінки мислячої, що виразно відрізняється, на думку авторки, від жіночих образів, змальованих у рожево-сентиментальних барвах ліберально-буржуазними письменниками. "наталка ж думає вже над собою і другими,- підкреслює письменниця,- видить, що праця надає чоловікові смисл в житті".ці акценти глибше проникнути в ідейний задум повісті, яка стала помітним твором письменниці. перед читачем розгортаються - крізь призму світобачення головної героїні твору - сцени життя і побуту різних прошарків тогочасної буковинської інтелігенції, постають її представники - і ті, хто замислюється над проблемами соціального буття, і такі, що за своєю внутрішньою суттю є , виразниками заскорузлості й регресу в суспільному житті. найбільш виразно, психологічно обгрунтовано о. кобилянська вималювала образ наталки верковичівни, котра, як і олена ляуфлер, зазнає болючих розчарувань, страждає від несприятливих обставин, але не занепадає духом, вірить у високе призначення людини, прагне до якнайширшого вияву своїх багатих духовних сил, висловлює сміливі - як на той час - думки про призначення та обов'язок людини, зокрема жінки. вона відчуває, що "не підкладе ніколи голови під колеса буденної потуги, котра своєю милостинею зневажає женщину і понижає".