УЗАГАЛЬНЮВАЛЬНІ СЛОВА ПРИ ОДНОРІДНИХ ЧЛЕНАХ РЕЧЕННЯ Переписуєте, розставляючи розділові знаки. Підписати та підкреслити УС та однорідні члени речення!
Завдання

1. Український віночок не просто прикраса а оберіг.

2. І Великдень і Трійця і Купала не обходились без квітів.

3. У вінку були такі стрічки жовті світло-зелені блакитні сині жовтогарячі фіолетові малинові рожеві.

4. Ритуальні звичайні магічні лікувальні такі віночки існували в Україні.

5. Крейдяні гори річка Білянка хвойний ліс це все мій рідний край.

6. На річці в лісі на полі всюди німо тихо

7. Усе навкруги раділо теплим денькам наприклад тепла водичка зелена травичка соковиті листочки дерев.

8. Усе навколо дерева птахи люди сповнене весняної пружної нестримної сили.

9. Усі квіти у віночку чорнобривці незабудки барвінок ромашки лікували дитину.

10. Деякі квіти лікують від сердечних хвороб а саме мальва ружа півонія.

11. Зеленими білими червоними барвами виграє калинове диво скрізь у садках у луках на подвір’ях.

12. У садках у луках на подвір’ях скрізь виграє зеленими білими червоними барвами калинове диво.

ответ: Жила-була літера П. Вона виділялася серед інших літер Алфавіту. Літера П була дуже гарною. У неї було дві ніжки та пряма, горизонтальна спинка. Літера П добре співала, танцювала, стрибала. Вважалося, що вона найчарівніша, найпроникливіша, найсвятковіша літера.

Але найбільше буква П любила подорожувати.

Вона бачила піраміди, милувалася узбережжям. Вона подорожувала пароплавом і поїздом. Якось доля закинула літеру П у таку далечінь, де вона раніше не бувала.

То була дуже тепла територія. На ній росли папороті та плющі. Там, не таючись, ходили павіани, сміливо літали папуги.

І ось одного разу буква П побачила приголомшливу птицю. Спочатку вона здалася їй чарівною. Вона ходила з високо піднятою головою, ступала велично, царственно. Літера П дивилася на неї із захопленням.

Але раптом прекрасний птах виріс прямо на очах. Вона стала величезною. Її хвіст став схожим на гігантське віяло. Буква П злякалася, вона вирішила, що чарівний птах розлютився на щось, і їй, букві П, зараз невтішитися. І тоді Алфавіт позбудеться найрозумнішої літери на світі.

Але прекрасний птах і не думав нікого ображати. Вона просто підняла своє чарівне пір'я за звичкою, а також через чудову погоду.

— Який гарний птах – павич ів маленький жучок-повзучок, що зупинився неподалік літери П.

- Павич! — вигукнула літера П. — Як же я не здогадалася, що це саме він.

І вона почала пурхати. Адже вона була найбільшою літерою Алфавіту. Павич з усмішкою глянув на неї, кивнув, як старій знайомій, і пішов далі.

А буква П довго дивилася йому вслід, милуючись прекрасним віялом.

Надвечір вона поспішила додому, до Алфавіту.

— Швидше, скоріше додому! Треба розповісти іншим літерам Алфавіту про павич, про найкрасивішого у світі птаха!

ответ:Жила-была буква П. Она выделялась среди других букв Алфавита. Буква П была очень красивой. У неё было две ножки и прямая, горизонтальная спинка. Буква П хорошо пела, плясала, прыгала. Считалось, что она самая прелестная, самая проницательная, самая праздничная буква.

Но больше всего буква П любила путешествовать.

Она видела пирамиды, любовалась побережьями. Она путешествовала на пароходе и на поезде. Как-то раз судьба забросила букву П в такую даль, где она раньше не бывала.

Это была очень теплая территория. На ней росли папоротники и плющи. Там, не таясь, прогуливались павианы, смело летали попугаи.

И вот однажды буква П увидела потрясающую птицу. Поначалу она показалась ей прелестной. Она ходила с высоко поднятой головой, ступала величаво, царственно. Буква П смотрела на неё с восторгом.

Но вдруг прекрасная птица выросла прямо на глазах. Она стала огромной. Её хвост стал похож на гигантский веер. Буква П испугалась, она решила, что прелестная птица разозлилась на что-то, и ей, букве П, сейчас несдобровать. И тогда Алфавит лишится самой понимающей буквы на свете.

Но прекрасная птица и не думала никого обижать. Она просто подняла свои прелестные перья по привычке, а также по причине отличной погоды.

— Какая красивая птица – павлин маленький жучок-ползучок, остановившийся недалеко от буквы П.

— Павлин! — воскликнула буква П. – Как же я раньше не догадалась, что это именно он.

И она начала порхать. Ведь она была самой порхающей буквой Алфавита. Павлин с улыбкой посмотрел на неё, кивнул, как старой знакомой, и пошел дальше.

А буква П долго смотрела ему вслед, любуясь прекрасным веером.

К вечеру она заторопилась домой, в Алфавит.

— Скорее, скорее домой! Надо рассказать другим буквам Алфавита о павлине, о самой красивой в мире птице!

Объяснение: