Узгодьте абревіатури та складноскорочені слова з дієсловами в
минулому часі:
ДПА (встановити); ГРЗ (тривати); МОЗ (розробити); Держкомзв'язку
(організувати); МОН (оновити); ГЕС (працювати); ТзОВ (оголосити); ВАТ
(зібратися); МП (розвиватися); ПП (розробляти); НБУ (встановити); США
(погодитися); військкомат (оголосити); СБУ (забезпечити); УПА
(боротися); Кабмін (зазначити); МНС (запобігти); МЗС (домовитися);
УНІАН (повідомити); ТСН (відзначити); ООН (прийняти); КРУ
(перевірити); СОТ (співпрацювати); рагс (працювати); ДАІ
(контролювати); БТІ (встановити); АТС (працювати); АЕС (виробляти);
ГТС (забезпечувати); завкафедри (виступити); ЄС (прийняти); виконроб
(керу-вати); страйкком (оголосити); завгосп (відзвітувати); міськрада
(прийняти); ОУН (боротися); МВК (встановити); ЦВК (підрахувати); АЗС
(забезпечувати).

Весняну пору ми чекали довго. Всім вже набридло кутатися в теплі шуби, дублянки і пальто. Хочеться вільно гуляти на вулиці, виїжджати з батьками на природу. Всі вже скучили по зеленій травичці, по листочках на деревах, за кольорами на клумбах.

І ось, нарешті, підталий сніг став зменшуватися день від дня. Вчора я визирав вранці у вікно, і бачив, що він ще лежить на даху магазина. А сьогодні снігу на даху вже не стало! Земля оголилася і з’явилися на світ божий перші зелені паростки. Я люблю гати за ними, люблю перевіряти, як вони стають більші день від дня.

Дні стають довшими, і тому можна більше часу проводити на свіжому повітрі. І вечора вже тепліші, можна прогулюватися, а не ховати носи в теплі коміри і мчати додому. Люди вже не так квапляться додому, як в зимові холоди. А у дворах грає безліч дітей.

Бруньки на гілках дерев і на кущах поступово набухають під весняними дощами і розкриваються. Клейкі листя вибираються назовні, під сонячні промені. Ці молоді листочки дуже яскравого і світлого зеленого кольору! Такого кольору більше ніде не побачиш, він, напевно, придуманий тільки для весняних листочків.

Радіє природа, дзвінко щебечуть пташки, у дворах заливисто гавкають собаки. Радіють і люди теж. Весна всім несе оновлення !

Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. Та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося. Я відвідую заняття школи карате. Стало відомо, що Ігор П. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку — однокласницю. Ми знали, що за Ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. Але щоб ось так... Тренер довго розмовляв із батьками Ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення. На одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. Ми вишикувалися в дві шеренги. Ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. Ігор плакав. Йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. Далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. Я думаю, що це буде йому уроком на все життя. Ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі.