УЖЕ 3 РАЗ ЗАДАЮ И НЕ ОТВЕЧАЕТ НИКТО! 8. Списати речення. Розставити розділові знаки. Зробити синтаксичний розбір виділеного речення. Весело з тріском палає в печі сухий комиш і гуготить у комині. Сивий дід гріє свою бороду біля вогню і слухає розмову вітру. Він летить із далеку понад тихими селами і забирає по дорозі всичує в себе і тишу села і клекіт міста шемрання темного лісу дзюрчання вод і дзвін стислого колоса.
1. Що робив Сіроманець усе життя?
Б- водив зграю
2. За що Чепіжний хотів знищити Сіроманця?
А- Бо той загриз його козу
3. За що Сіроманець ненавидів Чепіжного („Сіроманець” М.Вінграновського)?
В- Бо той перебив зграю і вовченят;
4. Що трапилося після зустрічі Чепіжного з Сіроманцем?
В- до села прилетів вертоліт із мисливцями
5. Хто захищав Сіроманця?
Г- хлопець Сашко.
6. Що Чепіжний з мисливцями робили в лісі?
А- Копали яму-пастку;
7. Одного дня Сашко зрозумів, що Сіроманець:
В- сліпий
8. Де переховувався Сіроманець від переслідувачів?
Г- на полігоні.
9. Хто врятував його від неминучої голодної і холодної смерті?
А- льотчики
10. Як віддячив вовк рятувальникам?
Б- втік за першої ліпшої нагоди;
11. Куди втік Сашко з Сіроманцем?
Б- до Одеси
12. Чому Сіроманець наприкінці твору повернувся до Сашкового села?
А- щоб умерти;
Подробнее - на -
Объяснение:
Тільки-но починало світати, мати, вмившись, зодягала чисту сорочку, підв’язувалася вишитим фартухом і вилазила на лежанку. Я крізь сон чув її лагідну приповідку: «Ну ось і зійшов святець, аж віко підпер!». Незабаром кімната освітлювалася живими зайчиками, спалахували сухі дрівцята, потріскуючи голосними пострілами. Піч гоготіла, коли полум'я лизало своїм язиком челюсті.
Доки варилося снідання, мати місила тісто. То було цікаве видовисько. Материні руки раз по раз занурювалися в діжу, од чого ослінчик аж двигтів. Тісто вимішувалося, крутішало. Коли воно нарешті ставало в'язким, як гума, і вже важко було працювати руками, мати призупиняла роботу, будила свою родину й годувала сніданком. Поснідавши, батько йшов на роботу, а я біг на кінець городу, щоб наламати широких капустяних листків. За цей час в оселі вже стояв паркий дух. На засланому простирадлом ліжкові, а поверх ще й рушником, пузатилося кілька кругленьких паляничок. Мати була вся в роботі. Легкими рухами рук вона витягувала опецьок тіста, вмокала у воду руки, щоб воно не прилипало, й, перекидаючи з однієї долоні в другу, формувала круглу, наче сонце, хлібину. Злегка поплескавши верхівку, ненька клала паляницю на рушник. Робила вона це так вправно, що я навіть не встигав уволю надивитися.
Доки мати викачувала останню, найменшу паляничку, що призначалася мені, я біг за лопатою і, внісши, приставляв її до печі. На лопату клали капустяний листок, змащений олією або притрушений борошном, й усаджували хлібину. Біле тісто паляниці нариз обдувало гарячим духом печі. Нагнічені челюсті покліпували, паче в безмісячну ніч зорі. Іскорками розжареної сажі здригався жар. Зробивши виделкою кілька в, мати шугала лопату з хлібиною в гарячу утробу печі; потім другу, третю, аж доки не сховалася за челюстями й моя паляничка.
Объяснение: