Коли у мене запитують, яке у мене улюблене свято, я з задоволенням відповідаю, що це Новий рік. Новий рік – це веселе свято, на яке відбуваються чудеса, виконуються заповітні мрії і бажання, люди вітають своїх друзів і близьких, дарують один одному подарунки. Це свято відзначають у багатьох країнах. Кожна країна має свої традиції відзначення цього свята. Українські люди в будинку ставлять ялинку, прикрашають її різноманітними іграшками, прикрашають новорічними гірляндами квартиру. А скільки казок, фільмів і пісень про Новий рік, і в кожної з них своя цікава казкова історія. Новий рік – це казка, в яку вірять не тільки діти, але і дорослі. Всім хочеться чудес, і це свято дає саме надію на краще.
Він примушує нас на мить забути про існуючі проблеми, турботи. У кожному з нас, в душі, прокидається дитина, і ми починаємо відчувати себе героями своєї казки. Всім так хочеться побачити Діда Мороза і Снігуроньку, щоб вони прийшли до нас в будинок. В дитинстві завжди кортіло підгледіти, коли ж Дід Мороз кладе подарунок під ялинку, і так не хотілося спати, щоб все-таки побачити його. Хоча нам і не вдавалося подивитися на нього, але надія залишалася, і ми щиро вірили в те, що він існує. Новий рік – це свято для тих, хто вірить, вміє любити і вміє мріяти. Все погане забувається... Хочеться сподіватися тільки на хороше в Новому році.
Коли у мене запитують, яке у мене улюблене свято, я з задоволенням відповідаю, що це Новий рік. Новий рік – це веселе свято, на яке відбуваються чудеса, виконуються заповітні мрії і бажання, люди вітають своїх друзів і близьких, дарують один одному подарунки. Це свято відзначають у багатьох країнах. Кожна країна має свої традиції відзначення цього свята. Українські люди в будинку ставлять ялинку, прикрашають її різноманітними іграшками, прикрашають новорічними гірляндами квартиру. А скільки казок, фільмів і пісень про Новий рік, і в кожної з них своя цікава казкова історія. Новий рік – це казка, в яку вірять не тільки діти, але і дорослі. Всім хочеться чудес, і це свято дає саме надію на краще.
Він примушує нас на мить забути про існуючі проблеми, турботи. У кожному з нас, в душі, прокидається дитина, і ми починаємо відчувати себе героями своєї казки. Всім так хочеться побачити Діда Мороза і Снігуроньку, щоб вони прийшли до нас в будинок. В дитинстві завжди кортіло підгледіти, коли ж Дід Мороз кладе подарунок під ялинку, і так не хотілося спати, щоб все-таки побачити його. Хоча нам і не вдавалося подивитися на нього, але надія залишалася, і ми щиро вірили в те, що він існує. Новий рік – це свято для тих, хто вірить, вміє любити і вміє мріяти. Все погане забувається... Хочеться сподіватися тільки на хороше в Новому році.
Якщо в морфології розглядаються слова як граматичні одиниці мови і їх лекси
ко-граматичні класи — частини мови, — то в синтаксисі маємо справу з мовними
одиницями за функціональною ознакою — поділом їх на члени речення, класифікація
‘ словосполучень і речень.
Об’єктом синтаксису сучасної української літературної мови виступає вся її син
таксична будова, яка формується з усіх без винятку синтаксичних одиниць — членів
речень, словосполучень, речень, їхніх форм, різновидів.
Предметом вивчення в синтаксисі є синтаксична теорія, синтаксичні правила, всі
характеристики об’єктів синтаксичної структури мови, тобто реальних членів речен
ня, словосполучень, речень. Якщо об’єкт синтаксису має об’єктивний характер, то
предмет синтаксису є об’єктивно-суб’єктивним явищем, бо створюється мисленням
науковців-лінгвістів, звісно, на об’єктивній основі.
У тривалому, кількадесятирічному мовленні окрема особа використовує мільярди
1 Мільярди конкретних речень, які належать до небагатьох структурних типів речення,
бо кожне конкретне речення, яке реалізується усно чи писемно, є простим або склад
ним реченням, двоскладним чи односкладним.
Досить поширеною є думка, згідно з якою синтаксис начебто посідає центральне
Шсце в граматиці, морфологія ніби підпорядкована синтаксису: слова всіх частин
мови слугують потребі оформлення членів речення.
305 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
Нерідко вважається, що начебто морфологія обмежує своїми формами синтаксис,
бо за словами, які належать до різних частин мови, закріпились типові й менш харак
терні для них синтаксичні функції. Таке міркування не зовсім обгрунтоване. Усі
основні структурні компоненти мови однаково важливі: без фонетико-фонологічного
складу мови неможливе існування її лексико-фразеологічної системи, без морфоло
гічного складу мови не існувала б і її синтаксична система. Що тут важливіше —
питання певною мірою риторичне, в усякому разі маловмотивоване. Кожне конкретне
речення втілює в собі одну з типових для конкретної мови структурну схему речення,
будується за певним усталеним у мові абстрагованим зразком зі слів і словосполучень,
дістаючи матеріальне вираження в звуках.