В бору снігу мало. То там то сям проглягає крiзь порошу трава
примерзлими до землі зеленими чубчиками, стримлять низенькі пеньки
з жовтуватою, немов старий мед, смілкою на зрізах.Тихо навкруги й затишно
Тільки часом шелесне по гіллі вяльок снігу, струшений вітром
з верховіття...
Аж он під старою сосною латка шишок рябіэ. Ба! Ще одна впала. Ось
де він, дрoвoруб! Олесь стає навшпиньки й крадькома пнеться на коскогір
Зачувши людину, дятел перестав цюкати, попів гартованим дзьобом
з боку в бік і націлив його на Олеся: чого тобі тутечки? Здригнувся, хльоснув-
крилом по корі і зник, залишивши у вузенькому дуплі шишку.Олесь
хотів дістати і покуштувати, та передумав — і притулився вухом до стовбура.
Його ледве помітно розгойдувало, під корою щось, жалібно скрепіло,
а внизу під підошвами в Олеся ворушилось коріння... Випишіть прислівники​

Час минає. Секунда за секундою складаються у дні, дні переходять у роки. Діти підростають, дорослішають, потім старіють. У них підростають уже свої діти та онуки. За мірками історії Всесвіту лише хвилина відділяє нас від трипільського гончара, що робив перші глиняні глечики. Глечики і досі роблять такими, та хто згадає того гончара? Історія пам’ятає правителів і воїнів, поетів і музикантів. Інколи лишаються на її сторінках імена простих людей, що здійснили щось видатне. Час іде. Історія плине. Живучи день у день, прокидаючись, ідучи в школу чи на роботу, ми не замислюємося, яке, власне, коротке наше життя. І що (хто б там чого не казав) воно у нас одне. І, марнуючи час, ми марнуємо своє життя. Дуже довгі вагання. Гонитва за тим, що дає нам хліб і можливість нормально прожити, — за грошима. Дріб’язкові сварки і бездумне цілоденне сидіння перед телевізором. Це все марнує наш час, розмінює дорогоцінне золото хвилин і годин, які можна було б прожити інакше. У народі кажуть: якщо ти посадив дерево — ти не марно прожив своє життя. Не обов’язково усім садити дерева. Але робити добрі справи, завжди пам’ятати про те, що саме ми, теперішні, творимо наше майбутнє і майбутнє наших дітей, — обов’язково. Мудрий, але теж змарнований, розміняний вислів: «Життя дається нам усього лише раз. І прожити його треба так, щоб не було соромно за даремно минулі роки». Це не значить — боротися за щось. Бо боротися — то завжди ламати. Це значить — творити. Робити добро. Допомагати немічним і літнім людям. Читати хороші, мудрі книги. Прислухатися до старших. Не сваритися з мамою. Завжди пам’ятати своїх батьків, допомагати їм. В ідеалі виростити добрих, розумних дітей. Це і значить прожити своє життя не марно, не втратити з нього ані хвилини.

 

Приклад полілога (розмовляють 3 особи)Іван Котляревський "Наталка-Полтавка"
В и б о р н и й. Помагай-бі, Наталко! Як ся маєш, як поживаєш?
Н а т а л к а. Ат, живемо і маємося, як горох при дорозі: хто не схоче той не вскубне.
Т е р п и л и х а. На нас, бідних і без як на те похиле дерево, і кози скачуть.
В и б о р н и й. Хто ж тобі виноват, стара? Якби оддала дочку замуж, то і мала, хто вас обороняв би.
Т е р п и л и х а. Я сього тілько і хочу, так що ж...
В и б о р н и й. А що такеє? Може, женихів нема, абощо? А може, Наталка?..
Т е р п и л и х а. То бо то і горе! Скілько не траплялись і хороші людці, так: "Не хочу та й не хочу!"
В и б о р н и й. Дивно мені та чудно, що Наталка так говорить; я ніколи б од її розуму сього не ждав.