Від поданих іменників утворіть прикметники за суфіксів -ськ-, -ств-, поясніть зміни у  них. складіть схему-підказку. дрогобич, рига, запоріжжя, волноваха, кременчук, кав- каз, сиваш, гаага, гадяч, калуш, париж, чумак, гігант, ятрань, парубок, чех, брат, острог, лейпциг, золотоноша, убо- гий, боягуз, юнак, ткач, пророк, волох, птах, узбек, викладач.

Малий пилипко — герой оповідання панаса мирного “морозенко” — щира, добра й смілива людина, семирічна дитина, яку життєві обставини змусили передчасно подорослішати. хлопчик живе тільки з мамою, без батька, тому й турбується про неї, як справжній чоловік: “завтра, ма­мочко, новий год… я завтра піду до хрещеного батька посипати… дасть мені батько сороківку грошей, а дядина велику паляницю, ще й ковбасу на придачу… от і буде нам що їсти! а на гроші топлива купимо, багато-багато, щоб на всю зиму стало! ”

Поснідавши, Гнат узяв сокиру і подався на двір.

Займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум’ям.

Сонце, мов здорова червона діжа, випливало з-за краю землі та обгорталось блискучими хмарками, що спалахнули від сонячного проміння, мов солома від вогню.

Гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. Стук сокири по сухому дереву далеко котився в рожевому морозному повітрі…

Помивши посуду після обіду та поприбиравши в хаті, Настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч.

Біле шитво вкрило її коліна. Настя взялась до роботи та ще раз глянула на хату. В хаті було чисто та гарно, як у квітничку. З білих стін дивились гарні боги, заквітчані сухим зіллям, обвішані рушниками. Чепурний комин білів, аж сяяв. Долівка була гладенька та жовта, як віск. Веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані, як військо.

Настя любила свою веселу, теплу хату. В сій маленькій хатині зазнала вона щастя.