Від поданих прикметників утворіть, де можна, усі можливі форми ступенів порівняння (якщо не можна утворити ‒ поясність чому).
Далекий, осінній, золотавий, витривалий, оксамитовий, дружній, пухкий, довжелезний.Від поданих прикметників утворіть, де можна, усі можливі форми ступенів порівняння (якщо не можна утворити ‒ поясність чому).
Далекий, осінній, золотавий, витривалий, оксамитовий, дружній, пухкий, довжелезний.
Доля карбувала його життя у формах трагічних. Виявляється, один повсталий проти всіх може важити більше, аніж багато повсталих проти одного ... Повстанець Шевченко був гнівною мовою цілого поневоленого народу ; мовою колючою, як дріт, але правдивою та прозорою, як сльоза. Мовою, в якій бурхлива епоха відлунювала в розлогих думах бандуристів — сама Україна була потрощеною бандурою з обірваними струнами. Разом з усією Росією — булав ярмі царсько-кріпосницької системи. І яких же нелюдських сил треба було, щоб відкрити очі сліпому народові ! А він підняв його, пригнобленого та приниженого, розтоптаного із землі, указуючи на шлях та розплющуючи очі.
Поет прагнув розбудити пам’ять народу, нагадати про мужність і незалежність наших предків. Він закликає нас подивитися на свою країну й «полюбити щирим серцем велику руїну».
Вимучений фізично, та не зламлений морально, Шевченко навіть після заслання не зрікається України, продовжуючи писати.
Існують закиди на те, що Шевченко — атеїст, але він відстоює християнський ідеал згармонізованої людини, яка живе у згоді з собою :
Добре жить
Тому, чия душа і дума
Добро навчилася творить.
Про Шевченка написано тисячі томів досліджень, та найпроникливішим шевченкознавцем був і залишається народ, про якого він писав; народ, який все це пережив.
Феномен Шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприйняття , наше минуле і нашу надію на майбутнє.
Для мене Шевченко — це невичерпане натхнення, яке стане опорою для великих справ задля моєї України.
Кома у простому реченні ставиться:
Між однорідними членами речення, які не з’єднані сполучниками.
Між однорідними членами речення, які з’єднані двома або більше однаковими сполучниками: і...і, ні...ні, чи...чи, або...або.
Між однорідними членами речення, з’єднаними протиставними сполучниками: а, але, однак, проте, зате, так.
Перед словами а саме, як-от, як та інші.
Для виділення звертань і пов’язаних з ними слів.
Кома у складному реченні ставиться:
Для відокремлення речень, що входять до складу складносурядного речення.
Для відокремлення речень, що входять до безсполучникового складного речення.
Для відокремлення речень, що входять до складного речення з безсполучниковим і сурядним зв’язком.
Для відокремленя підрядних речень від головних у складнопідрядному реченні.
Для відокремлення речень, що об’єднуються в складне речення за до повторюваних сполучників і...і, ні...ні, або...або, то...то, чи...чи та ін.
Крапка з комою ставиться:
Між реченнями, що входять до складного безсполучникового речення, коли вони поширені або всередині їх є розділові знаки.
Між поширеними однорідними членами речення і особливо якщо в середині хоч би одного з них є коми.
Між реченнями – частинами складносурядного речення, які зв’язані сполучниками а, але, проте, однак, все ж таки, коли вони мають значний обсяг або всередині їх є кома.
Двокрапка ставиться:
+
Після узагальнюючих слів, перед однорідними членами речення.
Між двома речення в складному безсполучниковому реченні, якщо друге речення розкриває зміст першого або вказує на причину того, про що йдеться в першому реченні.
Тире ставиться:
Між підметом і присудком, коли присудок виражений іменником у називному відмінку, а дієслова-зв’язки немає.
Між підметом і присудком, якщо один з цих членів виражений інфінітивом.
Перед словами це, ось, значить, якщо присудок, виражений іменником у називному відмінку або інфінітивом, приєднується за до цих слів до підмета.
На місці пропущеного члена речення, переважно присудка.
Перед узагальнюючим словом, що стоїть після однорідних членів речення.