«народ шукає в геніях себе». ці слова в. симоненка досить точно сутність історичного покликання геніальної особистості: бути не лише духовним провідником і пророком, а й дзеркалом, яке найоб'єктивніше відображає «лице і характерну поставу свого народу». у цьому зв'язку т. шевченко своє призначення виконав сповна.його творчість — це документ найбільш об'єктивної і виваженої характеристики українців, це книга їхнього буття і водночас своєрідна візитна картка, за якими націю пізнає і сприймає світ. недаремно шевченків «кобзар» як найбільшу святиню й чи не єдину посвідку про особу брали з собою до невідомої далекої канади наприкінці xix ст. перші українські переселенці.найвизначальнішою рисою українців є їх особливий зв'язок із землею. землю як основу основ, як найбільшу цінність вони поетизували й обожнювали з особливим почуттям, а тому не дивно, що в народних піснях сам господь засіває ниву житом-пшеницею.т. шевченко як геній, що показав народ у всіх вимірах його життєдіяльності (і побутовому, і морально-етичному, і соціально-політичному, і естетичному), передусім змальовує українців як хліборобів, бо ж праця на землі була найвищою цінністю його роду й народу. у нього, як і в народній творчості, ісус за плугом ходить, а марія їсти носить. зображення найсвятіших у такій невластивій для них іпостасі обумовлюється тим, що поет, як і народ, розцінював хліборобську працю як святу, адже завдяки їй існує рід людський. у цьому зв'язку цікавий такий факт із життя т. шевченка. перебуваючи 1847 року в україні, він намалював у подарунок землеміру д. демичу дворічну ікону на металі, з одного боку якої був зображений ісус христос, що благословляє хліб.культ матері-землі-годувальниці сформував в українців і обожнення жінки-матері, бо жінка так само дає життя,плекає й підтримує його своєю любов'ю, ніжністю й турботою. саме тому ставлення до жінки було особливо шанобливим. це засвідчує й лексичне значення слова «дружина» — вона друг, а не служниця своїм чоловікові та дітям. до речі, в українців слово «дружина» вживалося щодо обох із подружжя. жінка, дружина, мати була не тільки берегинею сімейного вогнища, а й визначальною мірою хранителем нації, її духовності. адже передусім від матері дитина переймала рідну мову, пісню, віру, звичаї і традиції роду, його святині. саме тому у т. шевченка маємо таке поклоніння, таке обожнення жінки-матері, що засвідчує висоту духовного аристократизму і поета зокрема, і народу в цілому. культ матері-землі, культ жінки-матері обумовив і запрограмував на віки особливості психологічного складу українців, зокрема їх лагідність, щирість, довірливість, а понад усе — пристрасність, емоційність. і те, що т. шевченка називали найперше поетом почуття, жодною мірою його не принижує. він так само й поет глибинної філософської мислі, але першоджерелом її було таки почуття, бо ж почуттєво-пристрасним був і його народ.
Прийшов десятий місяць року. Вересень для мене швидше напівлітній місяць, якщо можна так сказати, а от жовтень - провісник закінчення теплої пори та очікування першого снігу. Попереду ще довго не буде поїздок на море, сонцезахисних окулярів, футболок. Нас чекають пуховики, шапки, рукавиці. І всі ці теплі речі однотипних кольорів: сірий, темно-синій, бордовий, чорний. Хочу більше фарб: жовтого, червоного, зеленого, оранжевого - часто лише молодь може собі дозволити виділитися з сірого натовпу .
Ще нас чекають парасолі - жовтень любить не на жарт розігратися дощами. Дощі різних видів: масштабні зливи (ллє як з відра), «середні» дощі (зонт хоч якось рятує) та дрібні дощики (можна просто йти в куртці з капюшоном). Кругом вогкість, сльота, бруд. Весь час чистиш взуття, заляпуєш штани, сушиш куртку. Квартира стає місцем для парасольок, які заважають ходити. Під батареєю сохнуть черевики, а зверху на ній лежать мокрі шкарпетки.
Люблю, коли йде сильний дощ, а ти вдома з чашкою чаю розглядаєш крапельки води на склі вікна. Вирує природа, все шумно, а ти в теплі та затишку. У такі моменти приємно зібратися родиною за вечерею та поспілкуватися. До того ж, це може бути вечеря при свічках: в негоду часто рвуться лінії електропередач, відключається світло.
Але що я все про погане веду. У жовтні дерева «розквітають» тисячами фарб: приємно пройтися осіннім садом. Можна зробити гірлянди з опалого листя та зібрати чудові букети. У цю пору збирають врожай та в лісі повно грибів. Жовтень – це пора, коли в містах вирує культурне життя: безліч виставок, концертів відбуваються в цьому місяці.
Прийшов десятий місяць року. Вересень для мене швидше напівлітній місяць, якщо можна так сказати, а от жовтень - провісник закінчення теплої пори та очікування першого снігу. Попереду ще довго не буде поїздок на море, сонцезахисних окулярів, футболок. Нас чекають пуховики, шапки, рукавиці. І всі ці теплі речі однотипних кольорів: сірий, темно-синій, бордовий, чорний. Хочу більше фарб: жовтого, червоного, зеленого, оранжевого - часто лише молодь може собі дозволити виділитися з сірого натовпу .
Ще нас чекають парасолі - жовтень любить не на жарт розігратися дощами. Дощі різних видів: масштабні зливи (ллє як з відра), «середні» дощі (зонт хоч якось рятує) та дрібні дощики (можна просто йти в куртці з капюшоном). Кругом вогкість, сльота, бруд. Весь час чистиш взуття, заляпуєш штани, сушиш куртку. Квартира стає місцем для парасольок, які заважають ходити. Під батареєю сохнуть черевики, а зверху на ній лежать мокрі шкарпетки.
Люблю, коли йде сильний дощ, а ти вдома з чашкою чаю розглядаєш крапельки води на склі вікна. Вирує природа, все шумно, а ти в теплі та затишку. У такі моменти приємно зібратися родиною за вечерею та поспілкуватися. До того ж, це може бути вечеря при свічках: в негоду часто рвуться лінії електропередач, відключається світло.
Але що я все про погане веду. У жовтні дерева «розквітають» тисячами фарб: приємно пройтися осіннім садом. Можна зробити гірлянди з опалого листя та зібрати чудові букети. У цю пору збирають врожай та в лісі повно грибів. Жовтень – це пора, коли в містах вирує культурне життя: безліч виставок, концертів відбуваються в цьому місяці.