моя мама ніколи недозволить мені купити цю іграшку!я ніяк неможу зробити домашне завдання.василь мені не до смаку.я не зовсім зрозуміла цей матеріал.мені сидіти за ціею партою не високо ,а низько.моя сестра щоденно займаеться спортом.на роботи мій тато працює сумлінно.на уроках української мови я веду себе схвильовано.мені важко дається математіка.вчителя дохідливо пояснюють матеріал.
1.Мій друг занадто вразлива людина. 2.Так гарно на вулиці весною,все цвіте та пахне. 3.Моя бабуся ставиться до мами по-материнському. 4.Надзвичайно красиві були квіти в моєму саду.5. Щороку я відпочиваю на морі. 6.Здалеку до мене приїхали друзі. 7.Наперекір своїй мамі, я пішла гуляти. 8.Весело мені було гуляти в нашому дворі.9.Найдорожче , що в мене є — це ти .10.Нікуди не можу подітися від любові до тебе. ну как))
Умовний б виражає дію, можливу за певних умов або бажану. Форми умовного утворюються додаванням до форм минулого часу частки би (б).
Частка б, би в умовному пишеться окремо: б пишеться після слів, що закінчуються на голосний: я хотіла б; вона б сказала; рада б узяти; я б про це розповів; би — після слів, що закінчуються на приголосний: я хотів би; він би сказав; я міг би взяти; він би це давно був зробив.
Дієслова умовного як і минулого часу, змінюються за числами, а в однині — за родами.
Форми умовного найчастіше вживаються у складних реченнях, що виражають умову: Якби мені черевики, то пішла б я на музики (Т. Шевченко).
Рідше вони слугують присудками простого речення, у якому виражене прагнення, бажання:
моя мама ніколи недозволить мені купити цю іграшку!я ніяк неможу зробити домашне завдання.василь мені не до смаку.я не зовсім зрозуміла цей матеріал.мені сидіти за ціею партою не високо ,а низько.моя сестра щоденно займаеться спортом.на роботи мій тато працює сумлінно.на уроках української мови я веду себе схвильовано.мені важко дається математіка.вчителя дохідливо пояснюють матеріал.
1.Мій друг занадто вразлива людина.
2.Так гарно на вулиці весною,все цвіте та пахне.
3.Моя бабуся ставиться до мами по-материнському.
4.Надзвичайно красиві були квіти в моєму саду.5. Щороку я відпочиваю на морі.
6.Здалеку до мене приїхали друзі.
7.Наперекір своїй мамі, я пішла гуляти.
8.Весело мені було гуляти в нашому дворі.9.Найдорожче , що в мене є — це ти .10.Нікуди не можу подітися від любові до тебе. ну как))
Частка б, би в умовному пишеться окремо: б пишеться після слів, що закінчуються на голосний: я хотіла б; вона б сказала; рада б узяти; я б про це розповів; би — після слів, що закінчуються на приголосний: я хотів би; він би сказав; я міг би взяти; він би це давно був зробив.
Дієслова умовного як і минулого часу, змінюються за числами, а в однині — за родами.
Форми умовного найчастіше вживаються у складних реченнях, що виражають умову: Якби мені черевики, то пішла б я на музики (Т. Шевченко).
Рідше вони слугують присудками простого речення, у якому виражене прагнення, бажання: