В) Дметении, зварски, 5. Вкажіть речення з дієприкметниковим зворотом а) З гори видно темно-зелену долину покриту лісом. б) Сонце було схоже на згасаюче в осиротілім полі осіннє багатство. B) В очах дівчини світяться іскри нерозтраченої ніжності у
Питання, що таке щастя, хоч раз ставив перед собою кожен. Та відповісти на нього однозначно неможливо. Кожен з нас щастя бачить по-своєму. Для одних щастя – це гроші, для інших – здоров`я, для когось – благополуччя у родині. Сенс людського життя, призначення людини на землі, її морально-етичний вибір – всі ці питання хвилюють кожного з нас. То яку ж людину ми можемо назвати щасливою?
Кожен з нас робить у житті свій вибір, свій шлях, сама будує своє життя та долю. І як вона їх побудує – таке щастя і отримає. Людина проходить певні життєві випробування, вона повинна стільки встигнути, але життя таке швидкоплинне, тому ми маємо не лише працювати, але й встигати насолоджуватися ним.
Багато людей у нашому світі не мають того щастя, яке маємо ми, хоча і не усвідомлюємо його. Нещодавно я дивилася змагання параолімпійців, і мене це по-справжньому вразило. Люди з обмеженими фізичними можливостями, які пересувалися у візках, змагалися, раділи, сміялися… Їхні емоції нічим не відрізнялися від наших і вони були щасливі. По-справжньому. Ось що дійсно мене вразило. Ми, цілком здорові люди, весь час на щось скаржимося, чимось незадоволені, у нас купа причин для цього. Але все це стає таким мізерним, коли дивишся на тих, хто зміг пересилити себе і не впасти у відчай, а продовжити життя – повноцінне і справжнє. Повноцінніше, ніж у декого з нас. Я вважаю, що такі люди гідні нашої поваги і захоплення. Як на мене, найбільшим щастям для них було б повернення їм здоров`я, але це неможливо, вони це розуміють і навчилися радіти тому, що мають. Тож і нам слід взяти з них приклад і навчитися жити сьогоднішнім днем і бути щасливими тут і зараз.
Щастя не в грошах і багатстві, не у владі,не у здійсненні всіх мрій. Той, хто прагне лише цього, являється справжнім егоїстом. Така людина думає тільки про себе, але вона не зможе бути по-справжньому щасливою, адже неможливо бути щасливим насамоті. Інколи для того, щоб стати щасливою людиною, достатньо до ншій людині стати щасливою…
Щастя – у кожного в душі, у світосприйнятті, у вмінні радіти кожному дню, першим листочкам на деревах, подиху весняного вітерцю… Щастя – поряд. Слід лише навчитися його помічати, відчувати і розуміти. Мені дуже сподобався вислів про щастя В. Классовського: «Усе, що можна назвати щастям, має з три складові: потребу щось робити, щось любити та на щось сподіватися».
Тема людяності, сенсу людського життя, життєвого вибору цікавила багатьох письменників. У своєму творі Юрій Винничук також порушує одвічну проблему добра і зла, вірності та зради, доцільності самопожертви.
У сучасному світі кожен намагається протистояти лиху, кривді, жорстокості захищаючи добро, правду, справедливість. Саме такими є дракон Грицько та Пустельник. Але є й ті, що живуть за іншими принципами, які здатні обманути, втертися в довіру, згодом і зрадити, як наприклад князь.
Твір цей не втрачає своєї актуальності і в наш час. Він учить нас, що зі злом, несправедливістю треба боротися, але так, щоб не скоїти ще більшого зла, бо далеко не всіма шляхами можна дійти праведного діяння. І ніколи неправда не може бути на благо людині.
На мою думку, не зважаючи на те що був убитий позитивний герой повісти, добро все одно перемогло зло, тому що не можна побудувати справедливості неправедними діями, не можна стати щасливим на нещасті інших. Після вбивства дракона, князь який підступно змусив дракона битися з лицарями, козал: "Поки був дракон, я мав сенс жити", а новий правитель князівства після вбивства не знаходить собі місця, його тривожать муки совісті.
Питання, що таке щастя, хоч раз ставив перед собою кожен. Та відповісти на нього однозначно неможливо. Кожен з нас щастя бачить по-своєму. Для одних щастя – це гроші, для інших – здоров`я, для когось – благополуччя у родині. Сенс людського життя, призначення людини на землі, її морально-етичний вибір – всі ці питання хвилюють кожного з нас. То яку ж людину ми можемо назвати щасливою?
Кожен з нас робить у житті свій вибір, свій шлях, сама будує своє життя та долю. І як вона їх побудує – таке щастя і отримає. Людина проходить певні життєві випробування, вона повинна стільки встигнути, але життя таке швидкоплинне, тому ми маємо не лише працювати, але й встигати насолоджуватися ним.
Багато людей у нашому світі не мають того щастя, яке маємо ми, хоча і не усвідомлюємо його. Нещодавно я дивилася змагання параолімпійців, і мене це по-справжньому вразило. Люди з обмеженими фізичними можливостями, які пересувалися у візках, змагалися, раділи, сміялися… Їхні емоції нічим не відрізнялися від наших і вони були щасливі. По-справжньому. Ось що дійсно мене вразило. Ми, цілком здорові люди, весь час на щось скаржимося, чимось незадоволені, у нас купа причин для цього. Але все це стає таким мізерним, коли дивишся на тих, хто зміг пересилити себе і не впасти у відчай, а продовжити життя – повноцінне і справжнє. Повноцінніше, ніж у декого з нас. Я вважаю, що такі люди гідні нашої поваги і захоплення. Як на мене, найбільшим щастям для них було б повернення їм здоров`я, але це неможливо, вони це розуміють і навчилися радіти тому, що мають. Тож і нам слід взяти з них приклад і навчитися жити сьогоднішнім днем і бути щасливими тут і зараз.
Щастя не в грошах і багатстві, не у владі,не у здійсненні всіх мрій. Той, хто прагне лише цього, являється справжнім егоїстом. Така людина думає тільки про себе, але вона не зможе бути по-справжньому щасливою, адже неможливо бути щасливим насамоті. Інколи для того, щоб стати щасливою людиною, достатньо до ншій людині стати щасливою…
Щастя – у кожного в душі, у світосприйнятті, у вмінні радіти кожному дню, першим листочкам на деревах, подиху весняного вітерцю… Щастя – поряд. Слід лише навчитися його помічати, відчувати і розуміти. Мені дуже сподобався вислів про щастя В. Классовського: «Усе, що можна назвати щастям, має з три складові: потребу щось робити, щось любити та на щось сподіватися».
У сучасному світі кожен намагається протистояти лиху, кривді, жорстокості захищаючи добро, правду, справедливість. Саме такими є дракон Грицько та Пустельник. Але є й ті, що живуть за іншими принципами, які здатні обманути, втертися в довіру, згодом і зрадити, як наприклад князь.
Твір цей не втрачає своєї актуальності і в наш час. Він учить нас, що зі злом, несправедливістю треба боротися, але так, щоб не скоїти ще більшого зла, бо далеко не всіма шляхами можна дійти праведного діяння. І ніколи неправда не може бути на благо людині.
На мою думку, не зважаючи на те що був убитий позитивний герой повісти, добро все одно перемогло зло, тому що не можна побудувати справедливості неправедними діями, не можна стати щасливим на нещасті інших. Після вбивства дракона, князь який підступно змусив дракона битися з лицарями, козал: "Поки був дракон, я мав сенс жити", а новий правитель князівства після вбивства не знаходить собі місця, його тривожать муки совісті.