Відновіть послідовність подій у творі Б. Антоненка-Давидовича
«Крила Артема Летючого».

1. Чому і земля, і народи у світі такі різні?
2. Роздуми хлопчика про птахів.
3. Роз’яснення батюшки та вчительки.
4. Папуга, що вміє говорити, як людина.
5. Перша невдала спроба польоту.
6. Лелека-офіцер.
7. Глузування сельчан над мрією та спробами Артема.
8. Наступ сільського начальства й громади.
9. Артемова дружина лякається та втікає із сином з хати.
10. Тривога сусідів.
11. Переможний політ і трагічне падіння.
12. Удосконалення конструкції крил.

Я переконана, що Інтернет, який відкрив перед нами багато нових можливостей, ніколи не витіснить із нашого життя кни­жок, театрів, кінотеатрів, телебачення та реального спілкування.

Чому я так думаю? Тому що людина прагне до справжнього: щи­рих емоцій, які вона може гати й переживати, до відчут­них дотиків, до предметів, які вона зможе не лише бачити, ай ма­ти у своєму користуванні.

Наведу приклад із власного життя: мені віртуальне спілкуван­ня не може замінити справжнього, я надаю перевагу прогулянкам і розмовам із друзями, тренуванням, а не перегляду спортивних змагань з екрана.

До того ж книжки, театри, телебачення, Інтернет відтворю­ють дійсність по-різному, є неоднаковими засобами впливу на лю­дину. Це різні речі, які можуть доповнювати одна одну, але не за­мінити повністю. Кожен вид мистецтва збуджує в нас унікальні емоції.

Отже, Інтернет може поліпшити, доповнити, полегшити та вдосконалити навчання, побут і дозвілля, але він не в змозі замі­нити ні реального спілкування, ні інших витворів людської куль­тури, кожен з яких є унікальним.

2. Чорна туга і біль - мої вічні жнива. Хворому і мед гіркий. Кохання, вірність — істини одвічні. Я в твоїх очах надрукована таємним шрифтом твоєї ніжності. Уже дерева — як рогаті олені. Чорна ніч інкрустована ніжністю. Мова — не полова. Люди — браття, а природа — мати. Два та два  — чотири.

2. Я п'ю тебе, сонце, твій теплий цілющий напій. Кленусь тобі, веселий світе, кленусь тобі, моє життя, що буду жити, поки жити мені дозволить дух життя. Співаючи про хмари кучеряві, не забувай, поете, про народ. Не стелись, тумане, не шуміть, тополі, не печальте очі ви, берізки голі!Ой Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий, багато ти, батьку, у море носив козацької крові.