Відновити текст, поширюючи речення звертаннями з довідки. Ти, як море,
безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця-
краю.
У тобі мудрість віків і пам’ять тисячоліть, зойк матерів у годину лиху і непереможний
гук лицарів твоїх у днину побідну, пісня серця дівочого в коханні своїм і крик
новонародженого. У тобі неосяжна душа народу, його мудрість і щедрість, радощі й
печалі, його труд і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його.
З тобою я найбагатший і найдужчий у світі, а без тебе — перекотиполе, що його вітер
несе у сіру безвість, у млу небуття.
Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого. Тож такою і будь вічно! (За С. Плачиндою).

Твір-опис процесу праці за власними в художньому стиліБабусині пиріжки. Уже на порозі затишної оселі моєї бабусі я вловлюю запах пиріжків. Ох, ці пиріжки! Вони такі смачнючі! Ми всі її онуки тільки й мріємо скоріше приїхати до неї в гості на пиріжки. Бо її пиріжки, на наше переконання, — це неперевершений кулінарний витвір мистецтва. Бабуся знає, як ми полюбляємо її пиріжки, тому завжди до нашого приїзду намагається приготувати чималенько.Мені приємно гати, як бабуся готує цей неповторний виріб з неземним смаком. Спершу вона готує запарку з молока, борошна, цукру та дріжджів. Поки запарка настоюється, щоб почати підходити, тобто мають з’явитися бульбашки, вона готує «поле діяльності». Усе з кухонного столу прибирається, бо віднині на цьому плацдармі будуть з’являтися пухкенькі, пахучі, візерунчасті пиріжечки. Бабуся кожен пиріжок прикрашає то листочком, то колосочком, то зубчиками, то якимись квіточками.Я помітила, що бабуся завжди вдягає чистенький білий фартушок, ніби готується до якогось святкового дійства. А ще вона посміхається до кожного пиріжка ще й примовляє: «От славний козачок! А ходи-но до свого війська!» — і саджає його в рядочок до інших на лист. Коли стрункі ряди пиріжків-козачків заповнені, вона змащує їх яйцем, збитим із молоком. До того ж робить це великою гусячою пір’їною.Для мене це якесь чародійство: і пір’їна, і примовляння бабусі, і її святковий вигляд. Може, тому й пиріжки такі смачні-пресмачні.

Леви — єдині кішки, у яких так разюче самці відрізняються від самок. Дорослі леви-самці відрізняються великою гривою і виглядають набагато більшими за левиць. Лев вважається за дорослого в 5 років і до цього моменту набирає свій оптимальний «бойовий» розмір. Самці важать 150—225 кг, в окремих випадках — до 240 кг при довжині тіла без хвоста 1,7-2,5 м, хвіст — 90-110 см, висота в загривку 90-125 см. Маса самок становить 100—150 кг, в окремих випадках до 160 кг. Найважчий лев був убитий в 1936 році в Трансваалі, він важив 313 кг (книга рекордів Гіннеса). Зазвичай звіри в неволі більші. У 1970 році в Лондонському зоопарку було зареєстровано рекордна вага лева 375 кг. Лев відрізняється від свого найближчого родича тигра, дещо іншими пропорціями тіла. Так, тигр трішки довший, а лев вищий в плечах і має трохи більш витягнутий череп, але в основному ці дві великі кішки мають приблизно однакові розміри, а також однакову силу. Наприклад, сила укусу тигра і лева може досягати 450 кг, а сила удару лапою досягає 180 кг, швидкість удару лапою досягає 6 м/с б життя левів не типовий для великих кішок. Леви живуть великими сімейними групами — прайдами. Полюють і дивляться за дитинчатами, в основному самки, самці ж охороняють територію. Бої за самок часто закінчуються смертю самця-захисника або претендента. Деякі прайди спеціалізуються на одному з видів здобичі (є леви, які полюють на слонів). Дорослий самець здатний з'їсти більше 30 кг м'яса за раз. Ситий лев може проспати майже 20 годин. При нагоді, вбиває представників інших котячих і гієн.