Відновити текст, поширюючи речення звертаннями з довідки. Визначити їхню функцію. Ти, як море, безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця-краю.
У тобі мудрість віків і пам’ять тисячоліть, зойк матерів у годину лиху і непереможний гук лицарів твоїх у днину побідну, пісня серця дівочого в коханні своїм і крик новонародженого. У тобі неосяжна душа народу, його мудрість і щедрість, радощі й печалі, його труд і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його.
З тобою я найбагатший і найдужчий у світі, а без тебе — перекотиполе, що його вітер несе у сіру безвість, у млу небуття.
Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого. Тож такою і будь вічно! (За С. Плачиндою).
Довідка: мово рідна, світлоносна, красо моя, скарбе мій єдиний, твердине моя.
-Привет мам!
-Привет доченька, как день как оценки?
-Нормально - соврала девочка.
- А почему ты такая грустная - поинтересовалась мама.
-Я шла домой и поранила коленку - снова соврала Полина.
Но мама нахмурилась и строго посмотрела на девочку.
- Снова двойка?
-Да - скромно ответила Полина.
- Или в комнату и исправляй! - строго приказала мама.
- Ладно.
После этого разговора Полина стала гораздо лучше учится и больше никогда не врала матери.