Встаньте, люди!(непоширене) День сьогодні гарний буде (В.Паронова.) Ти рости, моя берізонько, рости! (поширене) (Г.Бойко.) Не сам, дощику, ходи, інших дощиків веди!(непоширене) (О.Орач.) Проростай, зерно, не барись! (нероширене),(А.Качан.) Хто це сестриці так співає у пшениці? (О.Пархоменко.) Зозулько рябенька!(поширене) Закуй мені по звичаю! Доки в світі жити маю? (Народна творчість.) Лети, сизий голубоньку!(поширене) (Л.Боровиковський.) Де ти, білочко, живеш?(непоширене) Що ти, білочко, гризеш?(непоширене) (П.Демченко.)
ось і настала осінь. пора, яку ще називають золотою.
довкола усе змінюється. осінь, мов художниця, розмалювала дерева в жовто-червоний колір. листя поволі опадає на землю. трава висохла, стала темно-зеленою, де-не-де коричневою. птахи відлетіли в теплі краї, не чути їхнього голосного співу. горобці злітаються на червону горобину та калину.
людям осінь принесла щедрий урожай. у садах і городах доспіли овочі і фрукти.
осінь можна назвати чарівницею.
***
чарівниця осінь усе змінює на свій лад. ось зелені листочки стали жовтими. а то й зовсім червоними. як тільки пролетить вітерець, листя вкриває землю, кружляючи в осінньому танці.
хоч восени багато птахів летять в теплі краї, високо в небі прощально махають крильми. звеселяють нас горобчики, з лісів спішать синички, щоб люди себе знову змогли відчути помічниками пернатих друзів.
у садах наливаються соком пізні яблука на щедрий врожай. на поля виходять щасливі трударі, вони радіють цій порі.
по золотих деревах скачуть прудкі жовтогарячі білочки. вони не мають часу сумувати: грибів, горішків вдосталь, щоб зробити зимові запаси.
чарівниця осінь золотою палітрою навіює надію, бо потім знову настане весна.
Встаньте, люди!(непоширене) День сьогодні гарний буде (В.Паронова.) Ти рости, моя берізонько, рости! (поширене) (Г.Бойко.) Не сам, дощику, ходи, інших дощиків веди!(непоширене) (О.Орач.) Проростай, зерно, не барись! (нероширене),(А.Качан.) Хто це сестриці так співає у пшениці? (О.Пархоменко.) Зозулько рябенька!(поширене) Закуй мені по звичаю! Доки в світі жити маю? (Народна творчість.) Лети, сизий голубоньку!(поширене) (Л.Боровиковський.) Де ти, білочко, живеш?(непоширене) Що ти, білочко, гризеш?(непоширене) (П.Демченко.)
ось і настала осінь. пора, яку ще називають золотою.
довкола усе змінюється. осінь, мов художниця, розмалювала дерева в жовто-червоний колір. листя поволі опадає на землю. трава висохла, стала темно-зеленою, де-не-де коричневою. птахи відлетіли в теплі краї, не чути їхнього голосного співу. горобці злітаються на червону горобину та калину.
людям осінь принесла щедрий урожай. у садах і городах доспіли овочі і фрукти.
осінь можна назвати чарівницею.
***
чарівниця осінь усе змінює на свій лад. ось зелені листочки стали жовтими. а то й зовсім червоними. як тільки пролетить вітерець, листя вкриває землю, кружляючи в осінньому танці.
хоч восени багато птахів летять в теплі краї, високо в небі прощально махають крильми. звеселяють нас горобчики, з лісів спішать синички, щоб люди себе знову змогли відчути помічниками пернатих друзів.
у садах наливаються соком пізні яблука на щедрий врожай. на поля виходять щасливі трударі, вони радіють цій порі.
по золотих деревах скачуть прудкі жовтогарячі білочки. вони не мають часу сумувати: грибів, горішків вдосталь, щоб зробити зимові запаси.
чарівниця осінь золотою палітрою навіює надію, бо потім знову настане весна.
(ох разашрась)