Відокремлене означення є в реченні А Археологи і палеонтологи в глибинах канівських ярів читали, як по відкритій

книзі природи, історію невпинного розвитку життя на планеті Земля.

Б Довідавшись про утворення й археологічне минуле гір, що сусідять зі славним

Дніпром, зважтеся на подорож у наш мальовничий край, аби на власні очі побачити кожну з

них.

В Пізніше, у шкільні роки, учитель історії на простих прикладах пояснював,

що таке любов до своєї землі.

Г Глибоко в душу запали мені слова вчителя, допомагають нести любов до рідного

краю через усе життя, поглиблюючи й примножуючи її.

Д Осінній ліс, осяяний вранішніми променями сонця, здавався казковим.
​

Жив був хлопчик та була в нього така зла мама що навіть не годувала.Вирішив хлопчий від неї утікти,пійти до доброй сімї.Йде йде бачить хатка стоїть а там жінка біля дому на лавочці сидить вирішв хлопчик до неї в сини попроситися.Йшли роки за роками жінка одружилась та народила сина наступила зла осінь всі квіти зав'яли але вона забрала сина жінки.Жінка росплакаласьй каже:
-щож мені робити хто мого сина врятуе
тай хлопчик котрий до жінки у сини попроситися каже:
-я його порятую!
А матір дала йому їжі та пити і він пішов.
Йде йде аж бачить печера в скалі вирублена.
Заходить а там осінь на троні сидить а біля трону син матері зв'язаний. Говорить син осені:
-осінь відпусти мого брата а якщо не відпустиш я тебе знищу .
Але осінь не відпустила брата.І взяв камінь тай кинув в осінь та розпалася вона.Забрав він брата і пішли вони додому і жили вони стого часу дуже гарно!

Мені подобається, коли зимовий день - ясний та сонячний. Прокидаєшся вранці, а сонячне світло ллється у вікно крізь казкові морозні візерунки на склі. Небом пливуть білі хмарки, неначе влітку. От тільки зимове сонце у височині зовсім не зігріває.
Зазвичай в такий ясний зимовий день на вулиці царює міцний мороз. Закутуєшся по самі вуха та виходиш надвір, щоб йти до школи, Навколо все білосніжне та сріблясте, просто очі сліпить! Хоч надягай темні окуляри!
Біжиш по білій втоптаній стежці, а сніжок приємно рипить під ногами. Можна набрати сніжинок в рукавичку та вивчати їхні вишукані узори. Вони - маленькі витвори мистецтва зимової природи.
Після школи хочеться прогулятися, заскочити до сніжного замету, вивалятися весь у в білому, покататися з крижаної гірки. Але губи та ніс швидко замерзають. І руки теж дубнуть, навіть у рукавичках. Тільки візьмеш руками що-небудь крижане, як вони вже вклякають. Після прогулянки вбігаєш додому весь розпашілий. Потім довго відігріваєш у ванній червоні змерзлі пальці під струменем гарячої води. А вони так і «горять»!
Наприкінці зимової днини швидко темніє. Опускається на заході маленьке червоне сонечко. Зимовий день короткий. Тільки ближче до кінця січня, в лютому, помічаєш, що він збільшується.