- добридень, романе! а чого це твоєї сестри не видно?
- так леся ж поїхала навчатися до франції . ти хіба не чув?
- як це – поїхала? а як її туди взяли?
- взяли, адже вона дуже добре знала французську мову. склала іспит та отримала міжнародний сертифікат зі знання французької. а потім поїхала!
- і скільки вам це коштує?
- та ти що, хіба батьки могли б заплатити за навчання у франції? вона безоплатно навчається, їй ще стипендію виплачують. це така программа є для студентів.
- просто якась фантистика! так вона у парижі живе зараз?
- так, вже два місяці. на новий рік хоче приїхати, як грошей на квиток назбирає.
- а яку професію вона там обрала?
- поки що вона на підготочому відділенні, а потім хоче навчатися інформаційних технологій.
- сумує за домівкою?
- так, звичайно. каже, що їй дуже не вистачає маминого борщу та вареників…
У кожного народу є свої традиції. Їхня історія досягає в глибину століть, сполучає в собі подання про світ, відношення до релігії, ознаки побуту
В останні роки ми часто звертаємося до традицій, тому що усвідомлюємо себе частиною великого народу з найбагатшими досягненнями культури. Той, хто не знає свою культуру й чурается свого язика, не може з повагою ставитися й до культури інших народів
Усвідомлення своєї причетності до великого народу — є усвідомленням себе самого, усвідомленням своєї значимості вмире.
Моє перше знайомство з народними традиціями відбулося давно, коли я був ще дуже маленьким
Було мені років 5 — 6, коли я сам свідомо поніс вечерю до свого хрещеного. Тепер я знаю, що було це на Святвечір перед Різдвом. На вулиці вже стемніло, але ніхто не боявся темряви, дітей було дуже багато, хто ніс вечерю до родичів, а хто — колядував. Тоді я вперше почув колядки. Придя додому, намагався згадати почуте на вулиці, але не зміг. Моя прабаба розтлумачила мені й значення слів з почутої колядки, і самого обряду
Але самі повні враження про народні обряди я привіз із Львова. Разом з іншими учнями нашої школи два роки тому назад я побував на екскурсії в цьому стародавнім місті. Наша подорож була не тільки цікавим, але й пізнавальним, тому що ми не просто гали народні різдвяні обряди, але й приймали в них участь. Повернувшись додому, я навчив своїх друзів різдвяних пісень, почутих там, а в наступному році ми й самі ходили колядувати. Так що всі Святки пройшли незабутні. З тих пор я цікавлюся традиціями інших народів. Я із задоволенням читаю книжки, які містять свідчення про історію й культуру того або іншого народу, я порівнюю наші звичаї із традиціями інших регіонів України й інших слов’янських народів
Скільки обрядів довелося мені побачити. А скільки ще прийде побачити! Адже мир такий великий, життя так дивне, а традиції допомагають збагатити її.
- привіт, женю!
- добридень, романе! а чого це твоєї сестри не видно?
- так леся ж поїхала навчатися до франції . ти хіба не чув?
- як це – поїхала? а як її туди взяли?
- взяли, адже вона дуже добре знала французську мову. склала іспит та отримала міжнародний сертифікат зі знання французької. а потім поїхала!
- і скільки вам це коштує?
- та ти що, хіба батьки могли б заплатити за навчання у франції? вона безоплатно навчається, їй ще стипендію виплачують. це така программа є для студентів.
- просто якась фантистика! так вона у парижі живе зараз?
- так, вже два місяці. на новий рік хоче приїхати, як грошей на квиток назбирає.
- а яку професію вона там обрала?
- поки що вона на підготочому відділенні, а потім хоче навчатися інформаційних технологій.
- сумує за домівкою?
- так, звичайно. каже, що їй дуже не вистачає маминого борщу та вареників…
У кожного народу є свої традиції. Їхня історія досягає в глибину століть, сполучає в собі подання про світ, відношення до релігії, ознаки побуту
В останні роки ми часто звертаємося до традицій, тому що усвідомлюємо себе частиною великого народу з найбагатшими досягненнями культури. Той, хто не знає свою культуру й чурается свого язика, не може з повагою ставитися й до культури інших народів
Усвідомлення своєї причетності до великого народу — є усвідомленням себе самого, усвідомленням своєї значимості вмире.
Моє перше знайомство з народними традиціями відбулося давно, коли я був ще дуже маленьким
Було мені років 5 — 6, коли я сам свідомо поніс вечерю до свого хрещеного. Тепер я знаю, що було це на Святвечір перед Різдвом. На вулиці вже стемніло, але ніхто не боявся темряви, дітей було дуже багато, хто ніс вечерю до родичів, а хто — колядував. Тоді я вперше почув колядки. Придя додому, намагався згадати почуте на вулиці, але не зміг. Моя прабаба розтлумачила мені й значення слів з почутої колядки, і самого обряду
Але самі повні враження про народні обряди я привіз із Львова. Разом з іншими учнями нашої школи два роки тому назад я побував на екскурсії в цьому стародавнім місті. Наша подорож була не тільки цікавим, але й пізнавальним, тому що ми не просто гали народні різдвяні обряди, але й приймали в них участь. Повернувшись додому, я навчив своїх друзів різдвяних пісень, почутих там, а в наступному році ми й самі ходили колядувати. Так що всі Святки пройшли незабутні. З тих пор я цікавлюся традиціями інших народів. Я із задоволенням читаю книжки, які містять свідчення про історію й культуру того або іншого народу, я порівнюю наші звичаї із традиціями інших регіонів України й інших слов’янських народів
Скільки обрядів довелося мені побачити. А скільки ще прийде побачити! Адже мир такий великий, життя так дивне, а традиції допомагають збагатити її.