Людське щастя - це щось неймовірне і прекрасне. Багато людей, що розчарувались у житті через власні невдачі, вважають, що щастя немає. Звичайно, що щастя існує, тільки не кожен розуміє, чим воно насправді є. Воно, як вітер: ми його не бачимо, але відчуваємо. Щастя існує в нашій душі, у нашому серці. Велика кількість сучасних людей впевнені, що щастя - це багато грошей, вдала кар'єра і таке інше. Але, на мою думку, щастя - це, коли є кому тебе зустрічати вдома, коли ти маєш кому сказати "я тебе люблю" чи "ти мені потрібен/потрібна", коли у тебе є власна сім'я, коли ти береш маленьке рученя своєї плоті і крові в свою руку і відчуваєш усю теплоту маленької істоти, яка згодом буде називати тебе мамою чи татом. Хіба ж це не щастя? Я не засуджую інших людей за їх думки щодо щастя людини. Адже в кожного щастя має якесь своє значення. Але наше щастя залежить лише від нас самих. І я вважаю, що для щастя людини потрібно лише одне - інша людина. А двоє людей, які щасливі разом, можуть пройти через усі перепони і створити для себе маленьку частинку щастя, яку неможливо купити і неможливо продати, і без якої просто неможливо жити. Ми живемо, щоб любити, а любимо, щоб бути щасливими...
Люди думають, що вдарити чи вбити можна лише кулаком чи зброєю, але усі ми забули про слово, яке, по суті, теж є певною зброєю. Інколи, словом можна вдарити сильніше і болючіше, аніж кулаком. Ми говоримо одне одному багато болісних слів і, навіть не задумуємось, що робимо близьким людям (і не тільки близьким) боляче. Ми визнаємо помилку та йдемо вибачатись. Але чи досить лише нашого бажання вибачитись перед цією людиною? Звичайно, що ні. Слово не горобець:вилетить - не спіймаєш. І це золоті, влучні слова. Адже, кажучи якісь образливі слова, ми робимо боляче іншим, шкодимо їм. Від таких слів, в душі людини залишається велика рана. І, повірте, вона не загоюється лише від наших вибачень. Можливо, з часом вона зменшиться. Але ж слід залишиться. Рана від слова не загоюється і нам потрібно пам'ятати про це кожен раз, коли ми хочемо сказати близькій людині щось болюче. Бережіть близьких, бо вони в нас найрідніші. Колись вони помруть і нам вже не буде перед ким просити пробачення за свої помилки...
Сподіваюсь, що до
Сподіваюсь, що до