Знаєте, а я ж не сама на танці захотіла. Мене мама записала. Вона вважає, що я замало рухаюся. Пхе, хай радіє, що я навідміну від однокласників книжки читаю, а не в телефоні зависаю. Але зараз ми не про це.
Отже, записали мене. Я спочатку протестувала. Одного разу й мовчанку(байкот) влаштовувала - нічого не до Промайнув рік, настав сьомий клас... Важко стало - уроків багато, а часу обмаль! Вирішили батьки, що досить з мене фізичної активності.
Я обурилась й кажу: "Дірку від бублика вам, а не мою відмову від танців!" А мати на це й нерозізлилася, тільки дивна така посмішка обличчя ковзнула, загадкова... Ну й вона далі дозволила ходити. А потім я вже й жити без танців не змогла. І на виступи їздила, і так вдома, і як гості прийдуть - завжди отримувала похвали.
Ось воно як дивно буває. Не хочеш, не хочеш, а потім, як полюбиш!
Те, які ми є - це те, як ставляться до нас оточуючі, з чого найчастіше й випливає наше особисте ставлення до себе і формується наш характер. Аналізуючи свою поведінку, вчинки і думки, зауважуючи слова сказані в нашу сторону, розуміючи вчинки, зроблені в нашу сторону ми формулюємо себе і нашу особисту думку про свій характер. Оточуючі часто швидко і необдумано роблять висновки, що є їхньою великою помилкою. Часто, маючи мало інформації і перекручуючи щось на свій лад, вони не повністю знають людину. Рідко буває таке, що хтось може створити істинну картину реальності. Треба бути досить розважливим аби бачити і знати справжній характер себе чи когось іншого :)
Знаєте, а я ж не сама на танці захотіла. Мене мама записала. Вона вважає, що я замало рухаюся. Пхе, хай радіє, що я навідміну від однокласників книжки читаю, а не в телефоні зависаю. Але зараз ми не про це.
Отже, записали мене. Я спочатку протестувала. Одного разу й мовчанку(байкот) влаштовувала - нічого не до Промайнув рік, настав сьомий клас... Важко стало - уроків багато, а часу обмаль! Вирішили батьки, що досить з мене фізичної активності.
Я обурилась й кажу: "Дірку від бублика вам, а не мою відмову від танців!" А мати на це й нерозізлилася, тільки дивна така посмішка обличчя ковзнула, загадкова... Ну й вона далі дозволила ходити. А потім я вже й жити без танців не змогла. І на виступи їздила, і так вдома, і як гості прийдуть - завжди отримувала похвали.
Ось воно як дивно буває. Не хочеш, не хочеш, а потім, як полюбиш!
Те, які ми є - це те, як ставляться до нас оточуючі, з чого найчастіше й випливає наше особисте ставлення до себе і формується наш характер. Аналізуючи свою поведінку, вчинки і думки, зауважуючи слова сказані в нашу сторону, розуміючи вчинки, зроблені в нашу сторону ми формулюємо себе і нашу особисту думку про свій характер. Оточуючі часто швидко і необдумано роблять висновки, що є їхньою великою помилкою. Часто, маючи мало інформації і перекручуючи щось на свій лад, вони не повністю знають людину. Рідко буває таке, що хтось може створити істинну картину реальності. Треба бути досить розважливим аби бачити і знати справжній характер себе чи когось іншого :)