Щедра горобина Скакав якось горобчик маленький по снігу - веселий,пісню наспівує.Аж раптом на ньго вовк як кинется! Злякалося пташеня,полетіло,як змогло,не високо,літати як слідує ще не навчилося.Наздогнав вовк бідолашного горобчика та за крильце - хвать! - і поранив.побігло птпшеня по снігу,а вовк уже близько,от-от і зараз схопить. Раптом трапилася горобчикові на дорозі горобина - велика,росла,і ягідок повно. - Куди ж ті так біжиш,горобчику? - запитала вона. Горнобчик і каже: - Я,матінько-горобино,від вовка лютого тікаю! Та крильце моє... Не встиг горобчик доказати,аж тут вовк уже наздогнав.Горобина його як вдарить гілкою,що у того й сльози з очей.Він кинувся на ненависну горобину,а та як почала його бити гілками,що ой леле! Вицарапала його усього,а той зо страху й втік. І тоді добра горобина почала подгодовувати бідне пташеня до самої весни,піклувалася про нього,наче про синочка свого,а коли те одужало,то подякувало воно горобині та й полетіло до родичів. - І щоб я робив без тебе? - сказав наостанок горобець горобині. - Помер би,мабуть...
Кожна людина має свої недоліки, великі чи маленькі.Але, на жаль, люди мають схильність виправдовувати себе. Тому часто навіть не помічають своїх недоліків. Вони їй такі звичні, такі рідні. Вони допомагають або заспокоїтися, або потішити себе. Наприклад, такі шкідливі звички, як комп"ютерні ігри, постійно їсти смачненьке.
І лише інша людина, яка не має цих недоліків, може їх помітити, бо вони їй муляють очі, заважають.
Це не значить, що треба вірити кожному, хто ображає, але потрібно прислухатися і перевірити себе.
Скакав якось горобчик маленький по снігу - веселий,пісню наспівує.Аж раптом на ньго вовк як кинется! Злякалося пташеня,полетіло,як змогло,не високо,літати як слідує ще не навчилося.Наздогнав вовк бідолашного горобчика та за крильце - хвать! - і поранив.побігло птпшеня по снігу,а вовк уже близько,от-от і зараз схопить. Раптом трапилася горобчикові на дорозі горобина - велика,росла,і ягідок повно.
- Куди ж ті так біжиш,горобчику? - запитала вона.
Горнобчик і каже:
- Я,матінько-горобино,від вовка лютого тікаю! Та крильце моє...
Не встиг горобчик доказати,аж тут вовк уже наздогнав.Горобина його як вдарить гілкою,що у того й сльози з очей.Він кинувся на ненависну горобину,а та як почала його бити гілками,що ой леле! Вицарапала його усього,а той зо страху й втік.
І тоді добра горобина почала подгодовувати бідне пташеня до самої весни,піклувалася про нього,наче про синочка свого,а коли те одужало,то подякувало воно горобині та й полетіло до родичів.
- І щоб я робив без тебе? - сказав наостанок горобець горобині. - Помер би,мабуть...
Кожна людина має свої недоліки, великі чи маленькі.Але, на жаль, люди мають схильність виправдовувати себе. Тому часто навіть не помічають своїх недоліків. Вони їй такі звичні, такі рідні. Вони допомагають або заспокоїтися, або потішити себе. Наприклад, такі шкідливі звички, як комп"ютерні ігри, постійно їсти смачненьке.
І лише інша людина, яка не має цих недоліків, може їх помітити, бо вони їй муляють очі, заважають.
Це не значить, що треба вірити кожному, хто ображає, але потрібно прислухатися і перевірити себе.