Відредагуйте речення, розставте розділові знаки і запишіть їх правильно (всі можливі варіанти)
Побачивши картини Катерини Білокур мене зацікавила її манера малювати.
Виходячи з дому мені стало холодно.
Повернувшись зі школи його радісно зустрів собака.
Пропустивши багато занять нам не вдалося швидко надолужити прогаяне.

Настенька!

- Да, мама?

- Дочка , прекрати разбрасывать по парку фантики! Смотри, как некрасиво – кругом зеленая травка, одуванчики, и тут твои бумажки валяются!

- Ну, извини, мама…

-Катя, разве я не учила тебя, что фантики нужно выбрасывать в урну?!

- Да, конечно, но это невозможно!

- Почему вдруг невозможно?

- Мама, здесь нигде нет урн!

- Катя, если урн нет, то нужно решить проблему другим .

- Взять спички и сжечь мусор!

- Катя, я серьезно. Например, сложить фантики в пакетик или свернуть и положить в карман.

- А дома выбросить?

- Можно и не дома, можно просто до ближайшей урны дойти и выбросить.

- Мама, дай мне , пакетик. Я сложу в него фантики.

- Вот-вот, совсем другой разговор! Возьми, дочка.

.

- Не за что. И больше , мусор не разбрасывай! Природу надо беречь.

Объяснение:

Я підтримую думку про те, що недобре слово вбиває. Адже слово несе не тільки смислове, але й емоційне навантаження, отож слово по-різному впливає на людину, а недобре слово може і вбити.

На підтвердження цього досить згадати, як ми реагуємо на тон, яким може бути сказане одне й те саме слово. Наприклад, "красно дякую" може звучати як щира подяка, а може містити іронію або й відверте глузування. Тоді ми сприймаємо слова як знак недоброго ставлення до нас. Слово й справді вбиває.

Яскравим прикладом цього може слугувати історія Марусі Чурай з однойменного роману Ліни Костенко. її слова для всієї України були як знамено в бою, як душа, що співає про головне в житті. Але коли зрадив героїню Гриць, багато хто з ницих людців не посоромився встромити ніж недоброго слова у спину дівчини. Вона навіть не виправдовувалася, бо знала справжню ціну слова.