Відредагуйте й запишіть речення, поставте в них розділові знаки. 1. Сівши за стіл йому нічого не було вже чути.
2. Праціюючи наполегливо робота була закінчена на дві години раніше
3. У кафе відвідувач замовив відразу кілька блюд.
4. На жаль ми не змогли попасти на заплановані міроприємтва.
5. Микола болільник футбольного клубу динамо.
6. Машина притормозила й з'їхала на обочину.​

—  Мамо, нам сьогодні таке домашнє завдання задали, — гукнула я до мами, щойно переступила поріг дому, повернувшись зі школи. 
— Яке, мабуть, щось цікаве? — запитала вона. 
—  Я маю написати твір про те, ким я хочу стати. 
—  Це чудово. І ким же ти мрієш стати? — поцікавилася мама. 
—  Не знаю, мамо, я ще не вирішила, — знітилася я. 
— Нічого, в тебе ще буде час визначитися із цим. А хочеш, я розповім тобі, як я мріяла стати лікарем? 
— Авжеж, розкажи, будь ласка, залюбки послухаю, — зраділа я. 
— Так от, коли я була років на п'ять меншою від тебе, я мріяла стати лікарем. Улітку я іноді тиждень-два гостювала у бабусі. Там жила моя двоюрідна сестра Валя і менший братик Іванко. 
—  Це та тітка Валя, що на Полтавщині живе? 
—  Так, саме вона. Разом із нею ми гралися "в лікарню". Виготовляли різні ліки, настойки — з трав, ягід, — і лікували ними ляльок, кошенят чи курчат. Дуже захоплювала нас ця гра. 
—  І що, ви справді давали ті ліки кошенятам та курчатам? — запитала я. 
— Та ні, то ми так уявляли — малі зовсім були. А одного разу ми з Валею ви¬рішили зробити операцію. Вона була хворою, а я — лікарем-хірургом і мала вида¬лити їй апендикс. Звичайно, все було лише грою. 
За лікарню нам правила така собі халабуда, яку ми побудували з гілок і вкри¬ли ряднами. Тут ми й відкрили хірургічне відділення. Валя оголила свій живіт, а я взяла старенький ніж, яким ми кришили траву для ліків, і вже прискіпливо поча¬ла вивчати її живіт, де ж має бути той апендикс? Саме цієї миті до нас зазирнула тітка Галя, Валина мама. 
— Ой, лишенько! Що ж ви тут робите? — злякано вигукнула вона. 
—  У нас тут лікарня, — дружно відповіли ми. 
— А ніж вам навіщо? — зжахнулася вона. 
— Та ми операцію вирішили зробити, апендикс видалити, — пояснили ми. 
— Я вам покажу операцію! Це ж треба таке вигадати! 
-  Але ж це не насправді, ми тільки гралися, — почали виправдовуватися ми. Та все ж таки нам дісталося на горіхи. Тепер, коли я вже доросла і сама стала 
матір'ю, я зрозуміла, чого так перелякалася тітка Галя, побачивши тоді нас. А нам було невтямки, за що ж воно перепало, — закінчила свою розповідь мама. 
Насамкінець я хочу сказати, що моя мама таки стала лікарем-хірургом і вже багатьом людям врятувала життя. Я ще не знаю, ким хочу стати, тож вирішила на¬писати твір про маму. її мрія здійснилася! 

Ти знаєш, перемикаючи телеканали телевізора, я помічаю, що на нашому телебаченні прокручується велика кількість російськомовних серіалів, фільмів і передач. мені особисто, це не дуже подобається, адже якщо ми боремося за національну незалежність, ми маємо поважати свою мову і дивитися серіали, фільми та інші програми чи перекладені нашою мовою, чи зняті також нашою мовою. - о, я повністю із тобою згоден,  але ти знаєш, уся проблема, на мою думку, у тому, що наш кінематограф, ще не дійшов до того рівня розвитку, який зараз мають американські компанії, британські, французькі чи італійські. ситуація майже, як із музикою. більшість із нас слухають закородоних виконавців, думаю, що це зумовлено тим, що зараз лише одиниці вітчизняних виконавців, різноманітністю жанру свого виконання можуть задовольнити наші - так. особисто я можу назвати хоч би п'ять більш-менш нормальних, як на мене, виконавців. можливо, така моя оцінка сучасного українського мистецтва зумовлена моїми теперішніми - а скажи мені, друже, книги у перекладі якою мовою ти полюбляєш більше читати?   - ой, знаєш, моє, любляче україну, серце прагне сказати, що українською мовою, але насправді, мені краще читати ту чи іншу книгу мовою її оригіналу, адже ж автор укладав серце у цей твір, описував якісь свої погляди, переживання. підбирав саме ті слова, які, на його думку, вірно опишуть те чи інше почуття, а перекладачі, які  б хороші і кваліфіковані вони не були, але дослівно і так, аби не знищити зміст твору, не зможуть перекласти ніякий твір. - так-так, але це ж усього проблема мовного бар'єру, яку ніхто не зможе знищити.  - знаєш, я ось недавно читала(ав) джеймса джойса і маю сказати, що порівнявши переклади російською і українською мовою, була(був) приємно вражена(ний). його твір "улісс" викликав у мене просто бурю почуттів та емоцій.просто захоплюючий філософський роман, раджу тобі також його прочитати! - може якось пізніше, просто зараз я "захлинаюся"   творчістю хвильового. його твори не просто надихають, вони змушують думати на ними, перечитувати у пошуках нового, ще одного змісту.  - згоден(на) з тобою, наша література повна неперевершених художників епохи та майстрів слова, як не просто зачіпають за живе, а ще й залишаються глибоко у пам'яті читача, залишаючи відчутний відбиток у його почуттях. - я без сумнівів скажу, що згоден(на) з тобою на усі сто відсотків! наша мова - неперевершена мелодична пісня, а література - вірний друг, порадник і учитель.